Давньоримська лірика

Найвидатнішими римськими ліричними поетами вважають трьох літераторів доби принципату Августа — Вергілія, Горація та Овідія. Імперський характер принципату накладав своєрідний відбиток на весь характер літературного життя тієї складної доби. Поетам і письменникам диктувалися теми, підказувалися напрямки художньої думки та поетичних пошуків. Цю місію взяв на себе найближчий приятель імператора Меценат. У власному домі він збирав літераторів, виплачував їм певні суми, дарував дорогі речі, намагаючись скерувати їхні таланти у необхідне річище. За таких умов в літературі домінують три тенденції:

1) оспівування принципату, що філігранно здійснив Вергілій у своїй “Енеїді”;

2) критика принципату в замаскованій формі, властива поезіям Горація;

3) відмова від політики взагалі, що продемонстрував Овідій.

Посилання на основну публікацію