Антична лірика. Давньогрецька лірика

Термін “лірика” не належить до аналізованої доби: він виникає пізніше, за часів олександрійських філологів, замість більш раннього терміну “мелос” (від melos — “пісня”). Його вживали щодо тих видів пісень, котрі виконувалися у супроводі струнного інструменту, насамперед семиструнної ліри; створення ліри міф приписував богові Гермесу. У сьогоденній культурології, говорячи про грецьку лірику, цим терміном послуговуються у ширшому значенні, охоплюючи й ті жанри, які у стародавніх греків не належали до ліричних. Індивідуальна лірика може виникнути лише тоді, коли з’являється індивідуальний поет, а індивідуальний поет знаменує добу, коли людська особистість узагалі починає усвідомлювати себе як самостійну частину соціуму, і таким самоусвідомленням супроводжувався розпад первісного стихійного колективізму. У Стародавній Греції різні поетичні тенденції розвиваються не ізольовано, а суттєво впливають одна на одну, повсякчас контамінуються, демонструючи складну взаємодію. Лірика Давньої Греції дійшла до нас у досить хаотичному вигляді різного ґатунку творів із фіксованим чи містифікованим авторством, а також у вигляді поетичних цитат і фрагментів, що їх наводили більш пізні античні автори. Історичні етапи розвитку грецької лірики VII-IV ст. до н.е.:

1. VII-VI ст. до н.е. — оспівування бурхливих переживань індивідуальної людини, мандрівництва, пригодництва, лірична інтерпретація міфологічної тематики (Архілох, Алкей, Сапфо, Солон).

2. Друга половина VI ст. до н.е. — індивідуальна лірична постать шукає внутрішньої гармонії, прагне не піддаватися владі життєвих стихій (Анакреонт, Івік, Симонід Кеоський).

3. Перша половина V ст. до н.е. — розквіт хорової лірики (Піндар, Вакхілід, Феогнід Мегарський).

4. Друга половина V — перша половина IV ст. до н.е. — аттична лірика (Тимофій Мілетський); ліричний жанр уже не був провідним в античній літературі, і художній пріоритет переходить від давньогрецької поезії до драматичної лірики.

Інколи грецьку лірику класифікують за територіальним принципом. Скажімо, головними жанрами іонійської лірики стають елегія і ямб. Еолійці ж навіки уславили себе напруженою емоційною лірикою, що демонструють твори лесбоських поетів Алкея і Сапфо. Дорійська лірика відома своєю урочистістю та хоровим характером.

Посилання на основну публікацію