Сальвадор Дали і його картини

Сальвадор Феліпе Хасінто Далі Каменеч Кусі Фаррес, або просто Сальвадор Дали, народився 11 травня 1904 р. в місті Фігерас в Каталонії, в сім’ї адвоката. Творчі здібності проявилися у нього вже в ранньому дитинстві. Будинки всіляко заохочували захоплення хлопчика мистецтвом. У 17 років він був прийнятий у Мадридську академію витончених мистецтв, де доля щасливо звела його з Гарсіа Лорки.

Будучи в академії, Дали захоплено і одержимо вивчає твори старих майстрів: Веласкеса, Сурбарана, Ель Греко, Гойї. Серйозно цікавиться спадщиною Ієроніма Босха.

Натюрморт «Кошик з хлібом», написаний для Гарсіа Лорки в 1926 р., – одне з найбільш ранніх творів митця, в якому він демонструє бездоганне володіння малюнком, кольором, простором.

У 1925 р. Дали був виключений з Академії за бунтарство. І тоді ж відбулася його перша персональна виставка, яка мала успіх. У 1926 р. Дали їде в Париж, де зустрічається з Пабло Пікассо. Під враженням цієї зустрічі Дали створює свій перший сюрреалістичний твір «Пишність руки». Це був перший експеримент розкріпачення фантазії. Париж неухильно тягне Дали, і в 1929 р. він знову їде до Франції. Хуан Міро вводить його в коло сюрреалістів. Спільно з Луїсом Бунюелем Дали робить два стали вже класичними фільму – «Андалузький пес» та «Золотий вік», будучи їх сценаристом і актором.

«Андалузький пес» викликав бурю суперечок, протестів і захоплень. Народившись з двох снів – Бунюеля і Дали, фільм проте не став «тлумачення сновидінь». Інша справа – художня структура картини, що відбиває природу сну. Образи, реальні і химерні, переплітаються на екрані поза логікою причинно-наслідкових зв’язків, бо автори намагаються встановити контакт з глядачем не на раціональному, а на первородний рівні відчуттів. У цьому сенсі дуже характерний кадр, відобразив долоню з діркою, з якої виповзають мурахи. Спосіб націлений прямо в підсвідомість глядача: якщо у венах людини замість безшумно перетікає крові хаотично «товчуться» мурашки і відповідно породжують безперервний свербіж, то подібний стан непереборного внутрішнього дискомфорту здатне зруйнувати людини. А це і є сюрреалістичний еквівалент фрейдистської концепції руйнівної сили нереалізованих бажань. Фільми Бунюеля і Дали відобразили смутні бунтарські настрої молодого покоління.

У 1929 р. Дали одружується на Галі. Гала – яскрава особистість, що володіла дивним артистизмом. Росіянка за походженням, аристократка Олена Дмитрівна Дьяконова була дружиною поета Поля Елюара, який і охрестив її Гала, що означає «свято». Гала зайняла в життя Дали найважливіше місце. За словами самого Дали, поява Гала додало його мистецтву новий сенс.

З 1930 р. починається стрімке сходження С. Дали як нової зірки сюрреалізму. Його фантазії здаються безмежними, приголомшують, бентежать. Образи, народжені уявою художника, стають все більш похмурими, трагічними, напруженими. Дали створює нову міфологію – міфологію майбутнього, однак він постійно звертається до спадщини старих майстрів. Про це свідчать і назви створених ним тоді картин, наприклад, «Привид Вермера Делфтського, який може бути використаний як стіл». У маленькій роботі ми відчуваємо дивовижну масштабність. Ефекти світловий гри облагороджують мальовничу поверхню.

Одна з найвідоміших картин Дали — «Сталість пам’яті». Вона сповнена знаків, символів, філософічності. Тут і растекшиеся годинники різних форм, і равлик з її ніжною м’якоттю, і годинник, повислі на голій гілці оливи. Ця картина принесла Дали, за його висловом, «надлишок слави», проти якої, як і проти багатства, він нічого не мав.

У 1936 р. Дали пише картину «Передчуття Громадянської війни в Іспанії». Можливі наслідки війни лякають. Істоти-мутанти відчайдушно борються один з одним. Ця картина відкриває антивоєнну тему в творчості Дали. Сам він писав про цю картину так: «… Це не просто монстри – привиди іспанської війни, а війни … як такої».

Своєю творчістю Сальвадор Дали як би постійно нагадує про те, що «сон розуму народжує чудовиськ», він вдається до иносказанию, алегорії, створює образи, наповнені сумом і гнівом.

У 1940 р. Дали їде в Каліфорнію, де живе 8 років, дивуючи публіку своїми ексцентричними вчинками і захоплюючи глядачів своїми картинами.

У 1948 р. Дали повертається в Іспанію. До робіт післявоєнного часу відносяться: «Атомна Леда», «Мадонна Порт-Льїгат», «Христос св. Іоанна на хресті», «Таємна вечеря», «Відкриття Америки Колумбом».

В 1966 р. у Нью-Йорку проходила найбільша виставка творів Сальвадора Далі. Чотири поверхи Музею сучасного мистецтва були зайняті роботами. До кінця своїх днів Дали продовжує працювати в різних видах і жанрах мистецтва. Творча спадщина С. Дали величезне, воно буде дивувати багато поколінь людей, адже він завжди дотримувався принципу: «Бігти попереду історії набагато цікавіше, ніж описувати її».

Великий майстер помер 23 січня 1989 р. Життя Дали була довгою, але не вічною, проте його твори зробили його ім’я безсмертним.

Посилання на основну публікацію