Найвідоміші маніяки

Багато шанувальників сучасного кінематографа із задоволенням дивляться фільми, головними героями яких виступають холоднокровні вбивці. Це дозволяє їм компенсувати недолік гострих відчуттів і просто цікаво проводити час. Особливою популярністю серед любителів полоскотати собі нерви користуються хоррори, засновані на реальних подіях. Нерідко за їх основу беруться історії серійних вбивць, чиї злочини потрясли громадськість своєю неймовірною жорстокістю. Так хто ж вони – найвідоміші маніяки? Відповідь на це питання ви знайдете в даній статті.

Педро Лопес

Цей серійний вбивця народився в Колумбії в 1948 році. Черговий небажана дитина занепалої жінки, яких у неї було вже 6, він не знав батьківської ласки і турботи. Починаючи з восьмирічного віку хлопчик був змушений жити на вулиці, добуваючи собі їжу в сміттєвих баках. Однак незабаром йому посміхнулася удача – заможна американська сім’я взяла Педро під свою опіку. Але звиклий до вуличного життя підліток не зміг адаптуватися в нових умовах і після досконалої крадіжки був знову відправлений до притулку.

У 18-річному віці Педро вперше потрапив до в’язниці за крадіжку. Там його згвалтували четверо співкамерників, за що тут же розплатилися своїм життям. По черзі разделавшись з кривдниками, майбутній маніяк дав клятву, що ніхто і ніколи більше не посміє доторкнутися до нього. За скоєні вбивства співкамерників Педро отримав ще два роки тюремного ув’язнення. Це кричуще подія наклало серйозний відбиток на психіку хлопця, зумовивши його подальшу долю.

Через кілька років Педро Лопес нарешті вийшов з в’язниці, але це був уже зовсім інша людина. Від жвавого і інфантильного юнаки не залишилося і сліду. Озлоблений на весь білий світ монстр, впевнений у власній безкарності, почав безжально гвалтувати і вбивати дівчаток у віці від 8 до 15 років. Точне число жертв маніяка невідомо, але, згідно з його власними свідченнями, їх налічується понад 300. Педро здійснював свої злочини як у рідній Колумбії, так і на території сусідніх держав (Еквадору і Перу). Зазвичай холоднокровний вбивця знайомився з дівчатками на вулиці, після чого приводив їх у заздалегідь придивились покинутий будинок, де і здійснював насильницькі дії.

У 1978 році маніяк був схоплений індіанцями Ейачухос, що стали свідками вбивства 9-річної жертви. Педро дивом вдалося уникнути смерті від рук обурених людей. Отримавши численні каліцтва, він все ж зміг сховатися. У 1980 році маніяк був затриманий владою Еквадору при спробі здійснення чергового злочину. Під час допитів він вів цинічні міркування про те, за яким принципом відбиралися жертви і якими перевагами вони володіли. Педро був засуджений до смертної кари у в’язниці Еквадору в тому ж 1980 році. На сьогоднішній день встановлено його причетність до 53 злочинних епізодів, ще 57 вбивств так і залишилися недоведеними. На закінчення варто відзначити, що Педро Лопес увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найбільш жорстокий маніяк.

Андрій Чикатило

У дитинстві хлопчика часто називали «сином зрадника, боягуза і зрадника» за те, що його батько потрапив у полон до фашистів. Боязкий і сором’язливий хлопчина ніяк не міг захиститися від нападок однокласників і в результаті став об’єктом загальних насмішок. Йому залишалося лише ковтати гіркі сльози образи і нарікати на власну безпорадність.

Будучи в десятому класі, Андрій скоїв напад на тринадцятилітню подругу своєї сестри, поваливши її на землю і влаштувавшись зверху. Самого факту згвалтування не було – хлопець навіть не намагався роздягнути дівчинку – але задоволення від скоєного все ж отримав. Після даного інциденту юнак вирішив приборкати свої ниці пориви, поклявшись не вступати в інтимну близькість ні з ким, крім своєї майбутньої дружини. Згідно з більш пізнім висновками психіатрів, саме цей випадок запустив процес переродження скромного хлопця в жорстокого маніяка, який отримує насолоду від беззахисності жертви.

У 1957 році Андрій був покликаний в армію, а після відбуття служби влаштувався інженером на телефонну станцію. Через два роки він познайомився з подругою сестри Фаїною, яка незабаром стала його дружиною. Після весілля чоловік прийняв рішення отримати філологічну освіту і пов’язати своє життя з навчанням дітей. Після закінчення університету він удостоївся посади голови районної фізкультурно-спортивного комітету. У віці 33 років Чикатило отримав черговий диплом, тепер уже педагогічного інституту, і став викладачем російської мови і літератури. На той час у нього вже було двоє дітей.

Незабаром чоловікові довелося змінити місце роботи. Причиною цьому став гучний скандал, викликаний його докучаннями до однієї з учениць. У 1978 році родина Чикатило переїжджає в Шахти, де Андрій незабаром здійснює своє перше вбивство. Жертвою маніяка стає 9-річна дівчинка. Вбивство сталося в будинку, таємно купленому чоловіком для зустрічей з повіями. Смерть дівчинки настала від механічної асфіксії, але крім цього на її тілі були виявлені проникаючі поранення в живіт. Згідно з результатами експертизи, жертва була зґвалтована у звичайній і збоченій формах.

З матеріалів допиту маніяка випливає, що перше вбивство сталося з необережності. Дана подія всерйоз налякало Чикатило, і три наступні роки він вів себе як добропорядний громадянин. Однак після цього пішла ціла серія вбивств: в період з 1981 по 1983 рік він здійснив напади на 9 дітей і підлітків. На тілах жертв були виявлені численні ножові поранення, у деяких з них були відсутні очі, носи, язики і грудей. Жорстокі злочини тривали аж до листопада 1990 року, коли маніяк був затриманий правоохоронними органами. За цей час від рук Чикатило постраждали загалом 53 людини. В основному це були молоді хлопці та дівчата, а також діти. Проводилася тричі судово-психіатрична експертиза визнала чоловіка осудним, через що йому було винесено невтішний вирок. Смертна кара Чикатило відбулася 14 лютого 1994 року.

Джек-Різник

Носієм цього звучного прізвиська став лондонський серійний маніяк, що здійснював свої злочини в другій половині 1988 року. Псевдонім був узятий з листа, автор якого визнає свою провину в жорстоких вбивствах. Його жертвами ставали повії з нетрів. Маніяк не просто перерізав ним горло, а й розкривав черевну порожнину, витягуючи назовні внутрішні органи. Чутки про існування зв’язку між злочинами стали активно поширюватися в жовтні 1988 року. Також в редакції різних видавництв почали приходити численні послання, відправлені нібито від імені вбивці. До одного з таких листів додавалася людська нирка, яка належала однієї з повій.

Точне число жертв, постраждалих від руки Джека-різника, достовірно не встановлено. Згідно з різними версіями, воно коливається в межах від 4 до 15. Більшість слідчих схиляються до того, що маніяк спочатку душив дівчат, після чого приступав до розтину черевної порожнини. До слова сказати, внутрішні органи трьох жертв так і не були виявлені. Незважаючи на явні сліди, що залишаються вбивцею в місцях злочинів, він виявився недосяжним для правосуддя. У списку підозрюваних у даній справі значилися і душевнохворий емігрант з Польщі, і страждаючий від недоліку практики хірург, і навіть юний принц Великобританії.

Посилання на основну публікацію