Найбільший підводний човен у світі

Розміри підводного судна безпосередньо залежать від габаритів двигуна і зброї, яку вона несе. У Першу і Другу світові війни дизельні субмарини були озброєні гарматами і кулеметами для надводного бою, а для бою підводного – торпедами. Розміри цієї зброї були відносно невеликі, а технічні можливості тодішньої промисловості – відносно скромними. Тому найбільші підводні човни того часу мали довжину 80-90 метрів. Найбільш значною була японська підводний човен, який мала довжину 122 метри, – за тодішніми мірками, просто монстр.

З появою атомних реакторів і міжконтинентальних ракет розміри підводних човнів сильно виросли. Найбільша підводний човен в світі була побудована в нашій країні. Вона має довжину корпусу 172,8 м і ширину – 23,3 м. Аналогічні по класу підводного човна типу «Огайо», що стоять на озброєнні в армії США, мають максимальну довжину 170,7 м. При таких розмірах різниця у два метри несуттєва, але саме вона робить російські підводні човни проекту 941 «Акула» (за натовською класифікацією – SSBN «Typhoon») найбільшими в світі.

Створення «Акули»

Розробкою проекту займалось конструкторське бюро «Рубін», завдання надійшло в кінці 1972 року. Підводні човни проекту «Акула» отримали класифікацію ТК-208 (ТК – значить важкий крейсер).

За проектом «Акула» в Радянському Союзі створювався принципово новий тип підводних судів. Величезні розміри субмарини були обумовлені розміщенням на ній двадцяти триступінчатих міжконтинентальних балістичних ракет. Втілення проекту в життя виявилося досить тривалим за часом. З моменту отримання КБ «Рубін» завдання до закладки на верфі першого підводного човна цього класу пройшло більше трьох років – з грудня 1972 до червня 1976-го. А спуск на воду важкого підводного крейсера відбувся 23 вересня 1980 року.

Незважаючи на те, що американський проект по створенню аналогічних підводних човнів запустили раніше радянського, вітчизняний атомний підводний ракетоносець вийшов на випробування за місяць до американського «Огайо». Перед спуском на носі підводного човна трохи нижче ватерлінії було нанесено зображення акули. Трохи пізніше «акула» у вигляді нашивки з’явилася і на формі екіпажу підводних суден цього класу. За втілення проекту в життя на «Севмаше», де будувалася човен, 1219 осіб отримали урядові нагороди. Зрозуміло, що технічні характеристики і можливості «акул» трималися в найсуворішому секреті.

Унікальність «Акули»

На момент створення підводні човни «Акула» були єдиними, здатними тривалий час перебувати під океанськими льодами. Вийшла човен з бази і як розчинилася – приладів для виявлення її під товщею льоду не існує. Враховуючи, що в кожній з 20 ракет було 10 разделяющихся боєголовок, то навіть одна «Акула» являє собою грізну зброю. Хоча підводний човен не могла здійснювати пуск з-під льоду, був передбачений підрив крижаної товщі торпедами, після чого «Акула», що не спливаючи на поверхню, випускала ракети.

Через високої комфортності умов життя підводного човна проекту «Акула» прозвали «плавучими готелями». Фото інтер’єрів житлових приміщень вражають: затишні кімнати, стіни оброблені пластиком «під дерево». Команда розміщується в комфортабельних каютах на 2-6 місць, де є книжкові полиці, умивальники і навіть телевізори. На човні є і свій спортзал з численними тренажерами і боксерськими грушами. Маневреність цього величезного корабля настільки висока, що «Акула» може розвертатися на місці, як гусеничний трактор на поле.

У 80-ті роки

Всього з 1980-го по 1989 рік в лад вступило 6 підводних крейсерів проекту «Акула». Планувалося будівництво сьомого крейсера, але в 1990 році від нього відмовилися. З шести човнів чотири отримали власні імена – «Дмитро Донський», «Симбірськ», «Архангельськ» і «Северсталь». Ще дві відомі тільки по номерах – ТК-202 та ТК-13.

Всі підводні човни класу «Акула» базувалися в Північному флоті. Місцем їх дислокації була військова база Західна Особи, розташована в однойменній губі (назву дано по впадає в неї річці), розташованої в Мурманській області. Західна Особи, що знаходиться в 45 кілометрах від кордону з Норвегією і представляє собою природний фьорд, має винятково сприятливі природні умови для базування підводних човнів. Субмарини проекту «Акула» конструктивно призначені для патрулювання в умовах Арктики – на мілководді під шаром льоду. У американських підводників плавання в таких умовах вважається вкрай ризикованим, оскільки «Огайо» призначені для патрулювання в теплих широтах.

А що сьогодні?

Як же найбільша в світі підводний човен поживає зараз? На жаль, сьогодні про неї дійсно можна говорити тільки в однині. З шести стояли в строю човнів проекту «Акула» зараз залишилася тільки одна – «Дмитро Донський». Та й то займається вона не бойовим патрулюванням, а випробуванням ракет «Булава». А що ж інші «Акули»?

Три підводні човни цього проекту вже утилізовані, ще дві – «Архангельськ» і «Северсталь» – виведені в резерв, і зараз вирішується питання про їх утилізації. Для порівняння: військово-морський флот США має на озброєнні 18 субмарин класу «Огайо», яким, до речі, належить світовий рекорд за кількістю знаходяться на одному підводному крейсері ракетних шахт – 24! Таке ось нерадісне співвідношення.

Що натомість?

На місце важких підводних крейсерів проекту «Акула» у російський ВМФ вже почали надходити субмарини нового покоління – проекту 955 «Борей». До 2020 року на озброєння мають надійти десять підводних човнів. Вони будуть відрізнятися від «Акул» підвищеної скритністю переміщення, більш сучасними засобами виявлення та зв’язку. На озброєнні «Бореев» коштують 16 міжконтинентальних балістичних ракет, а також торпеди і міни.

Зараз на озброєнні стоять три «Борея» – «Юрій Долгорукий», «Олександр Невський» та «Володимир Мономах». Будуються ще два – «Князь Володимир» і «Князь Олег». На грудень 2014 запланована закладка ще одного підводного човна цього проекту – «Князь Суворов». Габарити цих підводних човнів майже такі ж, як і у «Дмитра Донського». Але на сьогодні ні в строю, ні в проекті в світі не існує субмарин, що перевершують за розмірами радянські важкі підводні крейсери проекту «Акула».

Посилання на основну публікацію