Між фольклором і літературою існує тісний зв’язок, обумовлений специфікою словесної творчості, в якій відображаються уявлення людини про навколишній світ і закономірності розвитку суспільної свідомості.
Однак у фольклорних і літературних творах є принципові відмінності, що визначають їх характерні риси та особливості.
Фольклор в широкому сенсі – це історично сформоване, що ввібрало народні традиції колективне співавторство, яке передає в усній або ігровій формі поетичне узагальнення досвіду багатьох поколінь.
Серед фольклорних жанрів виділяють обрядові, пісенні та епічні. До епічних жанрів відносяться казки, перекази, билини, легенди, оповіді, а також малі форми усної народної творчості:
- прислів’я;
- приказки;
- загадки;
- анекдоти.
Слово «фольклор» часто вживають у вужчому значенні – для визначення змісту і способу створення словесних художніх образів, властивих саме цим жанрам.
Зародження літератури як виду мистецтва в багатьох культурах пов’язане з розвитком народного епосу.
Він служив основою літописів і життєписів святих; принцип розповіді, запозичений з фольклорних казок, використовувався в побудові сюжетів авантюрних і шахрайських романів – прообрази багатьох жанрів сучасної прози; образний лад і ритмічна організація билин, історичних, обрядових пісень знайшли відображення в авторській поезії.
Однак літературні твори не підпорядковувалися фольклорним канонам, мали більш складну композицію, довільно розвиваючий сюжет і могли існувати тільки в письмовій формі, оскільки кожний з них представляв собою оригінальний твір, створений однією людиною.
Починаючи з епохи Відродження, характерною рисою художньої літератури стає авторський стиль, а об’єктом зображення – внутрішній світ героя, в якому читач знаходить моральні пріоритети і риси епохи, властиві конкретному історичному періоду в розвитку суспільства.
Сучасний літературний процес – складне різнопланове культурне явище, що виявляється в різноманітті вже сформованих і тільки зароджуюючих форм словесної творчості.
На відміну від літератури, фольклор зберігає стійкі форми і малорухливу композиційну структуру тексту. Внутрішній світ героя закритий: значення мають тільки подія або вчинок, в яких проявляються не риси характеру, а загальновизнані принципи поведінки, прийняті за основу порядку, що встановлює рівновагу між добром і злом.
Відмінність фольклору від літератури полягає в наступному:
- Фольклор – особлива форма усної народної творчості, яка в словесних образах передає узагальнені уявлення про устрій світу і людської спільноти. Література як вид мистецтва реалізується в письмовій формі і відображає внутрішній світ людини в системі суспільних відносин, що склалися в конкретний історичний період;
- Фольклорні твори – результат колективного творчого процесу, в якому неможливо встановити авторство. Література об’єднує твори, авторство яких достовірно відомо;
- Фольклорні жанри підпорядковані стійким правилам побудови сюжетів, створення образного ладу і вибору засобів художньої виразності. У літературних творах принципи створення сюжету і образотворчості визначає автор.