Вітамін В2 в продуктах харчування

Вітамін В2 (рибофлавін, вітамін G, лактофлавін, овофлавін, вітамін росту) – погано розчинний у воді вітамін золотисто-жовтого забарвлення (лат. «Flavus» – жовтий). Відноситься до групи вітамінів, представленої одним з’єднанням. Потреба вітаміну В2 в продуктах задовольняється звичайним раціоном харчування.

Історія вивчення рибофлавіну починається з 1879 р, коли вперше з молочної сироватки було отримано речовину, що містить флавін. Уже пізніше в 1932 р Варбург і Християн виділили з дріжджів фермент жовтого кольору, в якому і був знайдений рибофлавін.

Варто зауважити, практично паралельно велися дослідження кількох наукових груп. Так, група Еллінгера і Кошара отримали з молочної сироватки кристалічну форму вітаміну (лактофлавін), а група Куна, Дьордь і Вагнер-Яурегг – теж із сироватки і яєчного білка (овофлавін). Їхня праця вражає уяву, адже для отримання 1 г речовини необхідно було переробити 5000 л сироватки.

Рибофлавін широко поширений в природі – мікроорганізмах, рослинних і тваринних клітинах. Але живі організми не здатні до автономного виробництва і змушені отримувати вітамін В2 з продуктів харчування або під впливом мікроорганізмів кишечника (жуйні тварини).

Вітамін В2 вразливий до світла і повітрю, практично не розчинний у спирті, ацетоні та інших органічних розчинниках. Легко руйнується в нейтральній і лужному середовищі, а також під дією УФ-променів. Добре окислюється і відновлюється, що забезпечує його функцію в клітинному обміні. Розчини розглянутого речовини мають жовто-оранжевим кольором, а також жовто-зеленої флюоресценцией. Вітамін В2 в організмі знаходиться в різних органах і тканинах людини, практично у всіх аеробних клітинах тіла.

Продукти багаті вітаміном В2

Ряд популярних продуктів багатий вітаміном В2 (пшеничний хліб, паста, рис і пластівці для сніданку). Джерелом рибофлавіну є молочна продукція, наприклад йогурт, сир, морозиво. А також м’ясні та рибні продукти – особливо рибна печінку. З овочів вітаміном В2 насичені: брокколі, шпинат, авокадо, гриби і спаржа.

Посилання на основну публікацію