Зречення Сулли від диктаторства

Надзвичайна диктатура Сулли протривала два роки (81 і 80 р до Р. X.): у перший рік він звелів обрати двох консулів, які були абсолютно підпорядковані йому. У другій він сам був і диктатором і консулом, призначивши собі товаришем Метелла Пія. На третій рік (79 до р. X.) Сулла не тільки відмовився від консульства, але зовсім несподівано склав з себе диктаторську владу; стомлений морально і фізично, він прагнув тільки до спокою і насолодам і міг залишити справи з повною впевненістю, що ніхто не наважиться змінити жодної літери в його постановах, і що якщо тільки йому заманеться, він повсякчас може знову захопити собі диктатуру. Противників, які могли б помірятися з ним силами, у Сулли більш не залишалося: всі вони були абсолютно знищені в перші два роки його диктаторства, втікши після поразки їх війська в Сицилію, Африку та Іспанію. Втікачі в Іспанію, якими начальствовал Серторий, були розбиті одним з легатів Сулли і примушені сховатися у віддаленій частині півострова. Втім, Папір Карбон, Гнею Доміцію Агенобарбу, зятю Цинни, і іншим противникам диктатури Сулли вдалося зібрати в Сицилії та Африці до 20 тисяч осіб і залучити на свій бік одного із значних нумідійських володарів, Гіарба. Проти них Сулла відправив свого улюбленця Помпея, доставивши йому ще в наймолодших літах випадок заслужити собі загальну повагу і зробитися з тієї хвилини одним з головних дійових осіб історії. Сулла, який вважав себе більше улюбленцем долі, ніж великою людиною, надавав Помпею перевагу перед усіма своїми полководцями, бо в найперших подвиги його помітив ту ж прихильність долі, яка за часів його власної юності віддала йому в руки Югурту і покрила його такою славою в війні з Кимвр. Звичайно, вникнувши глибше в усі обставини, ми не знайдемо нічого дивного в тому, що піднесений Суллой Помпей вже на двадцять третьому році життя міг грати таку значну роль. Під час союзницької війни батько його, Гней Помпей Страбон, винищив майже всіх Піцене і оселив в їхній країні нове поселення, яке з того часу вважало себе чимось на зразок клієнтів його і його прізвища. Понад те різними ганебними засобами він склав собі величезне багатство і тим дав своєму синові можливість ще більш затвердити своє спадкове вплив. По смерті Цінни, цей молодий чоловік, не займаючи ніякої суспільної посади, склав собі в Піценуме особливий загін, привернув до себе залишки війська свого батька, і з цією власне їм созданною силою пішов назустріч Сулле, щоб з’єднатися з ним. Дорогою він наткнувся на консула Сципіона, який, втративши своїх військ, які перейшли до Сулле, склав собі нову армію; переманивши від нього і це військо, Помпей приєднав його до свого. Розбивши потім Папирия Карбона, думавшего перегородити йому шлях, він нарешті благополучно з’єднався з Сулла. Сулла був до такої міри захоплений подвигами молодої людини, що при першій же зустрічі вітав його імператором, – почесним титулом, який давався дуже рідко і тільки отличнейшим полководцям. В роки своєї диктатури Сулла виявляв завжди надзвичайний розташування до Помпею, чого, можливо, сприяло і те, що з усіх оточували Суллу цей молодий чоловік виявляв найбільшу готовність виконувати всі насильницькі заходи свого начальника. Помпей продовжував діяльно брати участь у міжусобній війні в Італії і був відправлений диктатором Суллой проти його ворогів, які втекли в Сицилію і Африку.

Посилання на основну публікацію