Зовнішня політика СРСР напередодні Великої Вітчизняної війни

У березні 1939 Німеччина окупувала Чехословаччину. Це змусило Англію (яка до цього не мала наміру укладати будь-яких угод з СРСР) і Францію активізувати переговори з СРСР про військовий союз проти Німеччини. У серпні 1939 р в Москву прибули військові делегації .Англія та Франції. Одночасно Англія вела таємні переговори з Німеччиною про врегулювання протиріч в надії направити агресію Гітлера проти Радянського Союзу. Позиція СРСР також будувалася на прагненні використовувати протиріччя між Англією і Францією, з одного боку, і Німеччиною – з іншого.

Ряд висловлювань і дій радянського керівництва в березні – травні 1939 були розцінені Німеччиною як натяк на готовність до переговорів. На позицію Сталіна та його оточення в цей період справила вплив і загострення радянсько-японських відносин: конфлікт біля озера Хасан у липні – серпні 1938 р бої армійських

угруповань на території Монголії в травні – вересні 1939 р в районі річки Халхін-Гол. Влітку 1939 гітлерівські дипломати поставили перед урядом СРСР питання про укладення широкомасштабної угоди. Сталін дав згоду на офіційний візит до Москви міністра закордонних справ Німеччини І. Ріббентропа. Переговори з Англією і Францією були перервані.

23 серпня 1939 в Москві Молотов і Ріббентроп підписали пакт про ненапад терміном на десять років. Крім цього був підписаний секретний протокол про поділ Європи на сфери впливу між Німеччиною і Радянським Союзом. За задумом І.В. Сталіна, пакт зривав плани провідних західних країн зіштовхнути Німеччину і Радянський Союз у війні найближчим часом. Йому здавалося, що це дасть час нашій країні зміцнити свою обороноздатність і підготуватися до бойових дій проти фашистів, які неминучі. Підписання секретного протоколу передрішає долю Прибалтійських держав (Естонії, Латвії, Литви), Польщі, Фінляндії та Бессарабії (частини Молдавії). Воно дозволяло Гітлеру безперешкодно розпочати агресію проти Польщі.

1 вересня 1939 німецькі війська вторглися на територію Полину. Франція і Великобританія, пов’язані з Польщею договором про взаємну допомогу, 3 вересня оголосили Німеччині війну. Почалася Друга світова війна.

Слідуючи секретного протоколу, 17 вересня 1939 Червона Армія перейшла державний кордон, зайнявши східні області Польщі, на яких в основному проживали українці і білоруси. За офіційною заявою, це населення було «взято під захист» частин Червоної Армії. Десятки тисяч польських офіцерів і солдатів потрапили в полон. Навесні 1940 близько 22 тис. З них були знищені силами НКВС за рішенням Політбюро ЦК в районах Катині (біля Смоленська), Харкова та Осташкова (близько Твері).

28 вересня 1939 в Москві Молотов і Ріббентроп підписали новий радянсько-німецький договір про дружбу і кордони. До цього документа також додавався ще один секретний протокол, відповідно до якого Польща втрачала свою державність.

У вересні – жовтні 1939 СРСР, використовуючи політичні домовленості, розмістив в країнах Прибалтики угруповання своїх військ. У червні 1940 р прокомуністичні сили в Естонії, Латвії та Литві, спираючись на підтримку радянських військ, взяли владу в свої руки. У серпні 1940 р ці країни увійшли до складу СРСР. Значна частина населення спочатку позитивно поставилася до сталось. Їх насамперед лякала зростаюча агресивність гітлерівської Німеччини. Але незабаром тисячі громадян Прибалтійських республік були репресовані, значна частина була заслана. Все це породжувало глибоке невдоволення.

У червні 1940 р СРСР пред’явив Румунії вимогу передати йому Бессарабію, захоплену Румунією в 1918 р, і Північну Буковину. Через два місяці була утворена Молдавська РСР, а Північна Буковина увійшла до складу України.

30 листопада 1939 Радянський Союз почав війну з Фінляндією. Їй передували безуспішні переговори з територіального питання. СРСР хотів отримати Карельський перешийок в обмін на частину території Карелії, щоб відсунути кордон від Ленінграда (вона перебувала в 30 км від міста). Уряд Фінляндії не погоджується. Почавши війну, радянське керівництво розраховувало на швидку перемогу і створення так званої «народної республіки Фінляндії». Але ці плани не виправдалися.

Бойові дії тривали три з половиною місяці. Несучи величезні втрати, червоноармійські частини зуміли подолати фінські оборонні укріплення, так звану «лінію Маннергей-ма». 12 березня 1940 між Фінляндією та СРСР було підписано мирний договір. До СРСР перейшов Карельський перешийок з містами Виборг і Кексгольм (Корела, Приозерськ). На півострові Ханко (отриманому в оренду) розмістилася радянська військова база. Була утворена Карело-Фінська РСР (проіснувала до 1956 г.). Фінляндія відстояла свою незалежність. Восени 1940 до Фінляндії були введені гітлерівські війська.

За помилки політичного керівництва розплачувалися своїми життями бійці і командири. Втрати Червоної Армії в радянсько-фінської війни склали близько 300 тис. Осіб, у тому числі близько 100 тис. Загиблих.

Політичні наслідки цієї війни були також важкі. У грудні 1939 р Радянський Союз був виключений з Ліги Націй. Гітлер прийшов до висновку, що Червона Армія слабка, і це прискорило його підготовку до війни проти СРСР.

27 вересня 1940 в Берліні між Німеччиною, Італією і Японією було укладено військово-політичний союз («Троїстий пакт»). Між ними були розмежовані сфери впливу в боротьбі за світове панування. Навесні і влітку 1940 Німеччина захопила Бельгію, Нідерланди, Данію і значну частину Франції, навесні 1941 окупувала спільно з італійцями Грецію, підписала союзний договір з Югославією. Опір Німеччини продовжувала лише Англія. У травні 1940 р уряд Англії очолив У. Черчілль. Влітку 1940 р фашистська Німеччина зазнала першої поразки в так званій “битві за Англію»: англійські льотчики зірвали німецькі плани встановити перевагу в повітрі для висадки десанту на британські острови.

Посилання на основну публікацію