Зовнішня політика Росії на початку 19 століття

Найважливішими напрямками зовнішньої політики Російської імперії на початку 19 століття стали європейське (напруженість між Росією і Францією поступово наростала) і близькосхідне (Росія прагнула максимально зміцнити свої позиції на Балканах, в Закавказзі і на Чорному морі).

Вже до кінця 90-х років 18 століття серйозно загострилася ситуація в Закавказзі. Експансія в Грузію Ірану та Османської імперії змусила Георгія 12 (правителя Грузії) просити заступництва у більш сильного сусіда – Росії. У 1801 році Східна Грузія стала частиною Росії, а протягом 1804 – 1805 років до складу Росії увійшли і інші території Грузії (Гурія, Імеретія, Мегрелія). Однак це призвело до початку конфлікту з Османською імперією (1806 – 1812 рр.) І Іраном (1804 – 1813 рр.).

Війна з Іраном спричинила за собою приєднання до Російської імперії основної частини Азербайджану і Дагестану. Так само, Іран позбувся права тримати свій військовий флот в Каспійському морі. В результаті конфлікту 1906 року зі Османською імперією до Росії була приєднана Молдавія (Бессарабська область). Варто відзначити, що результат російсько-турецького конфлікту було вирішено завдяки перемозі Дунайської армії Кутузова під Рущуком (22 червня 1811 року.) За підписаною в травні 1812 року Бухарестським мирним договором західна частина Молдавії залишалася Турецької. В результаті цієї війни здобула незалежність Сербія.

Ситуація в Європі на початку 19 століття ставала все більш і більш напруженою. Агресія наполеонівської Франції призводить до створення антифранцузької коаліції (Росія, Австрія, Англія, Швеція). Однак зупинити окупацію Австрії в 1905 р коаліції не вдалося. Російські й австрійські війська програли Наполеону в битві під Аустерліцем. Австрія була окупована.

Англія, Пруссія, Швеція і Росія в 1806 р створили четверту антифранцузької коаліції. Війська коаліції намагалися стримати натиск французької армії. Однак прусські війська програли Ієна-Ауерштедтськоє битва, а російська армія – битву при Фридланде.

Влітку 1907 року, Франція і Росія пописали договір про дружбу і співробітництво. Фактично це був договір про невтручання в агресію. Росії довелося погодитися з політикою Франції, визнати всі її завоювання і приєднатися до блокади Англії. Це призвело до певних збитків і втрати вигідного торгового партнера. Інтереси Росії в Європі виявилися повністю підірвані. Положення Наполеона в Європі стало ще більш впевненим. Почалася підготовка до військового конфлікту.

Говорячи про політику Росії на початку 19 століття, варто згадати і про цілком успішною для Росії російсько-шведській війні. За укладеним в результаті Фридрихсгамскому мирним договором Олександр 1 отримав Аландські острови і Фінляндію.

Посилання на основну публікацію