Золота Орда і Монгольське Іго на Русі

Золота Орда – одна з найсумніших сторінок в історії України. Через деякий час після перемоги у битві на Калці, монголи почали готувати нове нашестя на руські землі, вивчивши тактику і особливості майбутнього супротивника.

Золота Орда.

 

 

Золота Орда (Улус Джуні) утворилася в 1224 році в результаті поділу Монгольської імперії Чингісханом між своїми синами на західну і східну частини. Золота Орда стала західною частиною імперії з 1224 за 1266 рік. При новому ханові Менгу-Тимура стала незалежною фактично (хоча і формально) від Монгольської імперії.

 

Як і багато держав тієї епохи, в XV столітті вона пережила феодальну роздробленість і в результаті (а ворогів, скривджених монголами, було дуже багато) до XVI століття остаточно припинила своє існування.

 

У XIV столітті державною релігією Монгольської імперії став іслам. Примітно, що на підконтрольних територіях ординські хани (в тому числі на Русі) особливо не нав’язували свою релігію. Поняття «Золотий» у Орди закріпилося лише у XVI столітті через золотих наметів її ханів.

 

Татаро-монгольське іго.

 

Татаро-монгольське іго, також, як і монголо-татарське ярмо, – не зовсім вірно з точки зору історії. Чингісхан вважав своїми основними ворогами татар і знищив їх велику частину (практично всіх) племен, решта ж підкорялися Монгольської імперії. Кількість татар у монгольських військах було мізерним, але з-за того, що імперія займала всі колишні землі татар, війська Чингізхана стали називати татаро-монгольськими або монголо-татарськими завойовниками. В реальності ж мова йшла про монгольське ярмі.

 

Отже, монгольська, або ординське, ярмо – це система політичної залежності Стародавньої Русі від імперії монголів, а трохи пізніше від Золотої Орди, як окремої держави. Повна ліквідація монгольського ярма відбулася лише на початку XV століття, хоча фактична – дещо раніше.

 

Монгольське нашестя почалося після смерті Чингісхана Бату-ханом (або ханом Батиєм) в 1237 році. Основні війська монголів стягнулися до територій біля нинішнього Воронежа, які до цього були підконтрольні волзьким булгарам, поки їх майже не знищили монголи.

 

У 1237 році Золота орда захопила Рязань і знищила всі Рязанське князівство, включаючи дрібні села й селища.

 

У січні-березні 1238 року та ж доля спіткала Владимирско-Суздальське князівство і Переяславль-Залеський. Останніми були взяті Твер і Торжок. Виникла загроза взяття Новгородського князівства, але після взяття Торжка 5 березня 1238 року, не дійшовши менше 100 км до Новгорода, монголи розвернулися і повернулися в степу.

 

До кінця року 38 монголи тільки здійснювали періодичні набіги, а в 1239 році поїхали на Південну Русь і 18 жовтня 1239 року взяли Чернігів. Знищені були Путивль (місце дії «Плачу Ярославни»), Глухів, Рильськ та інші міста на території нинішніх Сумської, Харківської та Бєлгородської областей.

 

У цьому ж році Угедей (наступний правитель Монгольської імперії після Чингісхана) надіслав додаткові війська Батия з Закавказзя і восени 1240 року хан Батий обложив Київ, попередньо розграбувавши всі навколишні землі. Київським, Волинським і Галицьким князівства в той час правил Данило Галицький, син Романа Мстиславовича, який в той момент перебував в Угорщині, безуспішно намагаючись укласти союз з угорським королем. Можливо пізніше, угорці пошкодували про відмову князеві Данилу, коли Орда Батия захопила всю Польщу і Угорщину. Київ був узятий до початку грудня 1240 року після кількох тижнів облоги. Монголи почали контролювати більшу частину Русі, включаючи навіть ті райони (на економічному і політичному рівні), які вони не захопили.

 

Київ, Володимир, Суздаль, Твер, Чернігів, Рязань, Переяславль і безліч інших міст були повністю або частково зруйновані.

 

Настав економічний і культурний спад на Русі – цим пояснюється майже повна відсутність літописів сучасників, а як результат – брак відомостей для нинішніх істориків.

 

На деякий час монголи відволіклися від Русі через набігів і вторгнень у польські, литовські, угорські та інші європейські землі.

Посилання на основну публікацію