Значення розкопок для найдавнішої історії

У XIX ст. історична наука збагатилася величезною масою знань, завдяки вивченню речових пам’яток історичних народів глибокої давнини, з каковою метою було вжито також розкопки на місцях стародавніх міст. Руїни храмів, палаців, усипалень в країнах стародавнього Сходу, так само як і дрібні предмети, знайдені при розкопках, не тільки свідчать самі по собі про ступінь культури зробили їх людей, але отримують ще особливе значення тому, що були покриті зображеннями і написами. Письмена, на яких зроблені ці написи, вдалося вченим після маси витраченого праці та дотепності розібрати, і тепер вони читаються, відкриваючи перед нами знання епох, про які не збереглося звісток книжкового характеру. Археологічні розкопки подібного роду мають і ще одне значення. Знаходження в одному місці предметів, зроблених в інших місцях (або за зразком цих предметів), свідчить про зносини між такими народами або про впливи народів одних на інші в такі часи, про які не збереглося жодних письмових звісток, або ж вказує на припустилися народами переселення .
П *. Міграція народів. Історичні народи не завжди жили на тих місцях, де їх застає історія. Деякі народи вважали себе споконвічними уродженцями (автохтонами) своїх країн, але інші зберігали пам’ять про те, що колись вони жили в інших місцях і лише згодом переселилися в дану країну. Перекази про таких переселеннях, або міграціях, ми знаходимо у багатьох народів, хоча перекази ці, як і взагалі перекази про ранніх часи, звичайно повні вигадок. Подібні переселення і розселення народів по нових місцях відбувалися і в доісторичні часи, і на всьому протязі історії. Народи, схожі один на інший з фізичного типу, з мови і т.п., виявляються іноді відрізаними один від іншого великими просторами, що свідчить про колишніх колись міграціях. При цьому, звичайно, прибульці завжди більшою чи меншою мірою змішувалися з тубільцями. Одним із засобів дізнатися найдавніші розселення народів є порівняльне мовознавство.
12 *. Значення лінгвістики і фольклору для знання доісторичного часу. Людська мова є один з найстаріших пам’яток історії. Хоча звуки слів з плином часу і змінюються, науці про мову, або лінгвістиці, неважко буває вловити закони цих змін. У XIX ст. вченим вдалося довести, що багато мов перебувають у родинних стосунках між собою і що в такому випадку вони походять від одного спільного кореня. Цим встановлюється і спорідненість, і спільне походження народів, що говорять на цих мовах, як би не була велика чужа до них домішка. З іншого боку, якщо у різних споріднених народів ми знаходимо одне і те ж споконвічне слово (тобто не запозичене, що вчені вміють відрізняти), то з цього можна вивести висновок, що це слово успадковано ними від спільних предків, а раз у останніх було дане слово, то існувало і поняття, їм позначається. Таким шляхом ми можемо скласти собі відоме уявлення про побут доісторичних предків цього народу. Крім лінгвістики, допомагає висвітлити найдавнішу життя і фольклор, як прийнято називати тепер вивчення народних пісень, прислів’їв, загадок, ігор, обрядів, звичаїв і т.п. Виявляється, що багато чого тут дуже давнього походження і що у формі, наприклад, ігор збереглися сліди язичницьких культів, а в обрядах – відображення давно минулого побуту. У сучасній науці прийнято називати такі випадки несвідомого збереження слідів давно зниклих форм життя переживаннями або пережитками. Наприклад, існування у весільному обряді удаваного викрадення нареченої вказує на той час, коли шлюб відбувався шляхом насильницького відведення дівчат, і т.п.
13 *. Допомога антропології. Вирішенню різних питань, що стосуються доісторичних часів, допомагає ще особлива наука, відома під ім’ям антропології. Ця наука вивчає людину, взятого з боку його фізичної будови та виду (скелет і череп, колір шкіри і волосся тощо), які не у всіх народів однакові. Антропологія ділить рід людський на окремі раси (яких приймається головним чином три: біла, жовта і чорна) і між іншим визначає приналежність народу до тієї чи іншої раси за особливостями черепа. У могилах доісторичного часу та історичних епох знаходять багато людських кісток, переважно черепів, і по них вчені визначають, до яких народам або рас могли належати люди, що залишили по собі сліди в досліджуваних містах поховання. Крім того, зроблені людськими руками зображення людей (або богів у людській подобі) допомагають рівним чином розбиратися в антропологічних питаннях історії, бо теж вказують на відомі фізичні типи, які відтворювалися в цих зображеннях.
14 *. Значення історичних переказів. Поки не існувало наукових посібників антропології та археології, лінгвістики, фольклору та вивчення побуту дикунів, при визначенні найдавнішої історії народів доводилося задовольнятися майже виключно власними їх переказами, в яких істина завжди перемішується з вигадкою, а іноді навіть і зовсім їм затемнюється. Але й незалежно від того, що в подібних переказах зберігаються відгомони дійсних подій, перекази народу складають частину його світогляду, а тому характеризують його духовну фізіономію. Нарешті, багато поетичні оповіді виявляють своє походження від більш давніх міфів і тому входять до складу фольклору. Древні історики, що не були очевидцями описуваних подій або не мали про них достовірних письмових звісток, писали здебільшого на підставі народних поетичних оповідей і так званої історичної критики, коштувало чималої праці визначити, коли ж письмові звістки про стародавні часи отримують хоча б деяку тільки достовірність.
15 *. Ненадійність найдавнішої хронології. Важке запитання в найдавнішої історії кожного народу – точне визначення часу відбувалися подій. Сучасні християнські народи ведуть своє літочислення (хронологію) від Р.Х., але у стародавніх народів загального рахунку років не було, та й окремі народи не завжди мали певну хронологічну систему. Разом з цим багато подій приурочувалися до того чи іншого часу лише гадательно і приблизно. Ось чому вчені не завжди згодні між собою в найдавнішої хронології, і, наприклад, у визначенні давнину достовірної історії Єгипту історики розходяться між собою на тисячу і більше років.

Посилання на основну публікацію