Зміцнення грошової системи СРСР

Процес реанімації ринкових відносин супроводжувався створенням державних установ, які могли б взяти на себе функції регулювання ринку. Так, в жовтні 1921 року з’явився Державний банк, а в 1922-1923 рр. його монополія у фінансовій сфері була порушена створенням Банку споживкооперації, Російського комерційного банку та ін. Уряд зробив спробу забезпечити взаємодію всіх господарських укладів на ринку за допомогою мережі товарних бірж. Перша біржа була відкрита в Саратові ще липні 1921 г. Далі відбулося дивно швидкий розвиток мережі бірж, і в 1923 р їх налічувалося вже близько 79. У серпня 1922 відновила роботу знаменита Нижегородська ярмарок.
Червонець
З розвитком ринкової економіки виникла гостра необхідність у створенні надійної грошової системи. 11 жовтня 1922 Раднарком прийняв декрет про випуск червінців – квитків Держбанку і золотої монети номіналом в 10 рублів. Як усередині країни, так і за кордоном червінці вільно обмінювалися на золото й іноземну валюту. Але чарівниця був великою одиницею, тому в 1924 р почався випуск державних казначейських знаків в 1, 3 і 5 рублів у Червоному обчисленні, а також дрібної монети.
Після введення непу промисловість країни почала швидко відновлюватися. Однак розвиток супроводжувалося гострими кризами, породженими протиріччями централізованого та ринкового укладів непівської економіки. Восени 1923 році вибухнула так звана «криза збуту», коли вироби промисловості в силу їх високої ціни не знаходили покупців. Відповідно промисловість не отримувала коштів для розвитку. З осені 1923 почалося пряме встановлення державними органами сільськогосподарських і промислових цін. Адміністративна гра цінами стала головною економічною особливістю непу. Ціни на сільгосппродукцію штучно занижували, а ціни на промтовари, навпаки, завищували.
В умовах економічних труднощів влади посилювали тиск на приватний капітал. На тлі «кризи збуту» ОГПУ (наступник ВЧК) здійснювало висилку з великих міст спекулянтів, валютників і т. П. У 1924 р знизилися розміри кредитів, які мали право брати приватні підприємці (їх називали непманами) в банках, а різні податки з них збільшилися в 5-16 разів. Закривалися приватні підприємства, посилився адміністративний нагляд за виробництвом, непманів стали заарештовувати і засилати до Сибіру. Ці заходи зустрічали схвалення з боку більшості населення, оскільки непманів ніхто не любив. Їх розгульний спосіб життя викликав озлоблення у більшості громадян СРСР.

Посилання на основну публікацію