Жовтневі події в Москві

Протистояння влади посилилося восени 1993 і вилилося в кривавий конфлікт. До цього часу радники Єльцина підготували проект нової Конституції РФ, який був відхилений депутатами парламенту. У відповідь на це 21 вересня 1993 Єльцин розпустив представницькі органи влади – Верховна Рада РФ і З’їзд народних депутатів, призначивши нові вибори. На наступний день більшість депутатів відсторонили Єльцина від посади та поклали повноваження президента на віце-президента
А. Руцького. Спроби пошуку компромісу провалилися. У будівлі парламенту («Білому домі») залишалися так звані «непримиренні». Безвідповідальність багатьох політиків привела до кровопролиття 3 жовтня біля будівлі московської мерії і особливо масового – у телекомплексу «Останкіно». Країні загрожувала громадянська війна. Генерали А. Руцькой і А. Макашов закликали до штурму Кремля. 4 жовтня до активних дій перейшло уряд. Почався штурм Білого дому, де знаходилися депутати Верховної Ради. Будівля була обстріляна з танків прямою наводкою. Через кілька годин будівля було захоплено, а керівництво парламенту і його захисники відправлені до в’язниці. Згідно з офіційними даними, в ході трагічних подій загинуло 157 осіб. Сьогодні події осені 1993 р історики розцінюють як обмежений в часі і просторі епізод громадянської війни, який, на щастя, не вийшов за рамки верхівкової боротьби за владу в столиці.
Події 1989-1993 рр. по глибині змін прийнято оцінювати як антикомуністичну, ліберальну чи демократичну революцію, яка завершила цикл російських революцій новітньої доби. Головною особливістю революції 1989-1993 рр. було те, що колишня еліта не була ні знищена, ні відсторонена від влади. Після поразки ГКЧП і заборони діяльності КПРС в Росії до влади прийшов другий і третій «ешелони» партійно-державної еліти, але з колишніми номенклатурними корінням. Крім того, на відміну від революції 1917-1921 рр., Революція 1989-1993 рр. не супроводжувалася руйнуванням усього колишнього державного апарату.

Посилання на основну публікацію