Жорсткість внутрішньої політики в 70-90-х роках

Селянська війна в Росії і революційні події у Франції призвели до посилення внутрішньої політики.

У 1775 році була проведена губернська реформа. Чисельність губерній була збільшена з 23 до 50. Чисельність населення в губерніях становила 300 – 400 000 душ (по чоловічому населенню), а в повітах – 20-30 тисяч. На чолі губерній ставилися губернатори, а в повітах – капітан-справники. Ця реформа, яка передала владу на місцях до рук дворян, призвела до посилення контролю влади над населенням країни. Вперше були створені станові судові органи на місцях: повітовий суд для дворян, міський магістрат для городян і нижня розправа для державних селян (суд над кріпаками вершив сам поміщик). Значно збільшився штат чиновників на місцевому рівні. У містах вводилися виборні органи управління, але поряд з ними центральними властями призначався городничий.

Була ліквідована Запорізька Січ і українська автономія (1775).

Революція у Франції призвела до встановлення суворої цензури, а потім і до закриття вільних друкарень. За публікацію «Подорожі з Петербургу до Москви» А. Н. Радищев був засуджений до страти, заміненої потім десятирічної сибірської посиланням. На 15 років Катерина наказала заточити до Шліссельбурзької фортеці прихильника ідей просвітителів, відомого видавця і письменника М. І. Новикова.

Все це свідчило про завершення політики «освіченого абсолютизму».

Підсумок
Таким чином, внутрішня політика Катерини II носила суперечливий характер. Проведена в інтересах дворян-поміщиків – опори самодержавної монархії, вона не могла не викликати протесту населення.

Посилання на основну публікацію