Живопис 19 століття

Що можна сказати про російську художню культуру XIX століття? Слід зазначити, що до цього часу вона мала у своєму розпорядженні потужним народним звучанням, поступово переходила від романтичного зображення до реалістичного. Особливо цінними вважалися роботи художників з Росії, виконані в історичному жанрі з акцентуванням національної тематики. Картини, як правило, не були написані на замовлення, тому вони були реалістичними і нічим не прикрашену. Сама, мабуть, найкраща пора російської історії, яку багатогранно і повно відбили художники в живопису, припала саме на дев’ятнадцяте століття. Це був час поширення і розвитку живопису, воно названо в російській культурі «Золотим століттям».
Початок цього століття для Росії характерно великим культурним і духовним піднесенням. У питаннях економічного і соціально-політичного розвитку наша країна відставала від інших європейських передових держав, але що стосується культурних досягнень, то вона їх випереджала за багатьма напрямками.

Розвиток всієї культури, в тому числі і живопису, було чимось схожим з перетворенням минулого століття. Деякі елементи капіталістичних відносин вже проникали в економіку Росії, тому все більше потрібно освічених і більш грамотних людей. Міста поступово перетворювалися в великі культурні центри. Уже й інші верстви соціуму були втягнуті в цей суспільний процес бурхливого розвитку. Культура розвивалася паралельно зі зростаючим національною самосвідомістю народу, тому помітні риси яскраво вираженого національного характеру. Великий вплив на живопис, літературу, музику і мистецтво чинився Вітчизняною війною з Наполеоном 1812 року. Вона з надзвичайною швидкістю прискорила не тільки зростання консолідації російського народу, але і його національну самосвідомість. Відбувається небувале раніше зближення російського народу з іншими, які населяють Росію, народностями.

Початок 19-го століття, безперечно, є золотим століттям в російського живопису. Саме в цей час російськими художниками було досягнуто того високий рівень майстерності, який дл можливість їх творів встати в одному ряду з кращими зразками всього європейського живопису і мистецтва. У картинах було очевидно наявність художніх традицій, моральних і естетичних ідеалів “золотого століття”. Головними темами в образотворчому мистецтві були ідеї духовного пробудження російського народу, прославлення його подвигу і «Кріпосницька Росія».

Характерними рисами образотворчого мистецтва 19 століття були реалізм і романтизм. Хоча Академія мистецтв визнавала тільки класицизм, як загальновизнаний метод. Ця установа була досить відсталим і консервативним, що перешкоджає яким би то не було спроб прояви свободи творчості особливо молодих художників. Нею було потрібно суворе дотримання канонів класицизму і всіляко заохочувалися картини, написані за міфологічними і біблійними сюжетами. Але більш молодих і талановитих художників не зовсім задовольняли такі рамки, що виставляються Академією, і вони стали частіше звертатися до іншого жанру – портретному. Авторами картин була відкрита неповторність навколишнього світу і його різноманіття. Це було видно не тільки в пейзажах і портретах, як звичних жанрах того часу, але стало потужним поштовхом для народження картин побутового жанру. Вони стали центром уваги художників і мистецтвознавців другої половини дев’ятнадцятого століття. Але для початку століття все ж саме історичний жанр був у фаворі, залишаючись якимсь притулком для класицизму. Однак, навіть в ньому можна було побачити в деяких картинах романтичні теми та ідеї художників. Якщо брати до уваги всі образотворче мистецтво дев’ятнадцятого століття, то можна побачити, що прояв романтизму найяскравіше проявляється саме в живописі.

Посилання на основну публікацію