✅Життя в середньовічному замку

Найчастіше знайомство із середньовічною історією Європи ми починаємо не з підручників, а з романів Вальтера Скотта і Олександра Дюма. У нашому уявлення Європа в середні століття була немислима без величних і неприступних замків, доблесних лицарів в чудових обладунках, які борються на турнірах за честь своєї дами.

Вірність до обраниці власного серця вони могли зберігати вічно, попри її нерозділене кохання. Вірні пажі і зброєносці, готові безкорисливо віддати життя за свого пана. Прекрасні менестрелі, виспівували любовні пісні і прославляють честь і доблесть благородних лицарів. Саме такий бачилася нам крізь туман віків Європа зі сторінок лицарських романів, і мені здається, чимало було охочих опинитися в одному з таких замків, щоб відчути всю красу і романтику середньовічного колориту. І який, однак, удар по романтичним мріям зробила б прозаїчна реальність життя в середньовічному замку, якби сучасна людина могла туди перенестися!

Проблема безпеки стояла в середньовіччі дуже гостро і місце для замку обирали на природному узвишші.

При будівництві, перш за все, думали не про комфорт, а про міцність і неприступності. Середньовіччя, особливо на початку епохи, буквально кишіло бандами озброєних розбійників і щоб захистити себе, свою сім’ю і своїх поданих мало було тільки залізних обладунків і мужності.

Середньовічний замок це значна споруда з каменя, оточене потужними кріпосними стінами з бійницями і сторожовими вежами. Неодмінно широкий кріпосний рів, заповнений водою, оточував всю споруду. Потрапити в замок можна було тільки через підйомний міст, який для додаткової страховки був забезпечений ще і залізними ґратами.

Всередині замок являв собою ціле поселення. Крім основного житла власника замку були всі служби: стайні, льохи, кухня, житла простолюдинів, а іноді навіть кузня і млин. Обов’язково був або джерело води – криниця, колодязь, або резервуари з її запасами на випадок облоги.

Будь-який замок мав власного священика і спеціальне місце для проведення богослужіння, а замковий капелан частенько виконував ще й обов’язки писаря або вчителя.

Житлові будівлі зводили з каменю, підлоги частенько були земляними, вистеленими соломою. У більш пізній час підлоги викладали кам’яними плитами і так само застеляли соломою, щоб було тепліше і вбиралася зайва волога, якою завжди було в надлишку в кам’яних спорудах.

Йшли роки, кам’яні стіни і підлоги стали прикрашати, одночасно утеплюючи, килимами, привезеними з хрестових походів. Світло ледь проникав у вузькі вікна зі свинцевими палітурками, в які вставляли спочатку пергамент, потім каламутне слюдяне скло і вже з 14-15 століть різнокольорові вітражі. Вони були, звичайно, красиві, але світла пропускали мало. Всередині приміщення висвітлювалися смолоскипами, свічками, які додавали сморід і кіптява. Меблі була важкою і міцною, хоча і непоказною.

Речі зберігали в об’ємних скринях і скриньках, які служили і лавками. До речі, по висоті спинки стільця визначалася знатність власника. Ліжка мали балдахіни, але не для краси, а як засіб від холоду і протягів.

Часті лицарські турніри, що закінчувалися застіллями, збирали велику кількість бенкету. На них були присутні музиканти, блазні, а пані та панове могли не вставати з-за столу понад добу. Збереглося багато свідчень того, що за столом не тільки їли, але частенько засипали і справляли нужду. Тому і запахи середньовічного замку були не для людей зі слабкими нервами, але люди середньовіччя не були надто гидливо.

Поруч з бенкетуючими вічно перебували собаки, яким люди кидали недоїдки. Були присутні вони і в ліжку хазяїна.Мились в епоху середньовіччя досить рідко, тим більше що в замку ніколи не було надлишків води, щоб витрачати їх на щоденні обмивання. В першу чергу воду використовували, щоб напоїти тварин – коней та іншу живність, і для приготування їжі. Моральність в сучасному понятті, була не дуже висока в середньовіччі, не дивлячись на всі кодекси лицарської честі.

Чоловіки не дуже обмежували свої сексуальні апетити, хоча на зраду дружин дивилися дуже строго, особливо через законності потомства. Але після того, як ввели в моду куртуазну любов, дама з вищого суспільства могла мати офіційного коханця.

Посилання на основну публікацію