Захоплення Ефіопії Італією

Муссоліні постійно нагадував італійцям про славне минуле Стародавнього Риму. Фашистський лідер вважав, що якщо Римська імперія – зразок для наслідування, то потрібно розширювати територію, створювати нові колонії. Але Італія була занадто слабка, щоб відняти колонії у європейських держав. Тому об’єктом агресії було обрано одне з небагатьох незалежних держав в Африці – Ефіопія.

З осені 1932 року починається розробка планів збройного вторгнення. В Еритреї, Сомалі та Лівії, італійських колоніях, були зосереджені війська, реконструйовані військові порти, аеродроми. За три роки в метрополії і колоніях чисельність збройних сил досягла 1300 тис. Чоловік. Для перевезення військ було задіяно 155 судів. На конференції в місті Стреза в квітні 1935 року представники Англії і Франції дали зрозуміти Італії, що, якщо захоплення Ефіопії не похитне їх позицій в колоніях, вони заважати не будуть.

У ніч на 3 жовтня 1935 р без оголошення війни Італія вторглася в Ефіопію.

В агресії брала участь 400-тисячна італійська армія, що мала на озброєнні 150 танків і 800 артилерійських знарядь. У розпорядженні італійських військ перебували також авіація і хімічну зброю. Ефіопська армія мала слабку технічну оснащеність, але опір чинила відчайдушний. Лише в травні 1936 італійці увійшли в столицю країни Аддіс-Абеби. Ефіопський правитель, негус, біг у французьку колонію Джібуті. І хоча ефіопи продовжували чинити опір, король Італії Віктор Еммануїл III прийняв титул імператора Ефіопії. Муссоліні оголосив про переможне завершення війни і відродження Римської імперії.

Посилання на основну публікацію