Завоювання Англії норманами

У середині XI ст. в Англії царював Едуард Сповідник, останній нащадок Альфреда Великого. Його мати була родичкою герцога нормандського Вільгельма, та й сам він отримав виховання в Нормандії, де пристрастився до французької культури. Не маючи дітей, він заповідав свою корону Вільгельму, але вітенагемот після його смерті обрав в королі англосакса Гарольда. Тоді Вільгельм, людина, що відрізнявся сильною волею і організаторським талантом, в той же час хитрий, жадібний і владолюбний, склав велику ополчення з лицарів Нормандії та інших частин Франції та зробив завоювання Англії. Між Гарольдом і Вільгельмом сталася битва при Гастінгсі, в якій Гарольд був убитий, а його військо зазнало страшне ураження (1066). Нормандський герцог зробився тепер королем Англії і був названий Завойовником (1066-1087). Так як, проте, він підкорив Англію за допомогою лицарів, з яких багато були навіть тільки добровольцями, то він повинен був винагородити їх за це, роздавши їм феод з конфіскованих земель англосаксонської знаті. В кінці свого царювання Вільгельм Завойовник велів переписати всю поземельну власність в королівстві з позначенням її власників і їх повинностей («Книга страшного суду»). З цієї перепису виявилося у всій Англії понад 60 тисяч феодов. Багато землі отримали й духовні з Нормандії. Таким чином в Англії з Франції був перенесений феодалізм. Разом з цим офіційною мовою Англії зробився французьку мову, і англосаксонська церква прийняла багато французькі звичаї.

Посилання на основну публікацію