Завершення об’єднання Німеччини

8 червня 1866 прусські війська зайняли герцогство Гольштейн. У відповідь Австрія оголосила Пруссії війну. Вже 16 червня під приводом «оборони» прусська армія вторглася в межі Австрії. Опір австрійців було зламано в лічені дні. А вже 3 липня їх армія була вщент розбита поблизу містечка Садова (в Чехії). Король Пруссії Вільгельм I рвався наступати і далі, на Відень. Відмовитися від цієї затії його вмовив Бісмарк. Він вважав, що цілком достатньо буде вимагати від Австрії вийти з Німецького союзу і відмовитися від Гольштейна на користь Пруссії.

На цих (т. Е. Прусських) умовах 26 липня і було укладено перемир’я. Заодно Пруссія приєднала до себе Ганновер і кілька дрібних німецьких князівств. А італійці отримали обіцяну їм Венецію, хоча в цій швидкоплинної війні Італія примудрилася потерпіти два нищівних поразок.
У серпні 1866 був створений Північно-німецький союз з 22 держав на чолі з прусським королем. Таким чином, Пруссія стала лідером у боротьбі за возз’єднання Німеччини, остаточно відтіснивши Австрію на другий план.
До кінця 1860-х рр. загострилися відносини Пруссії та Франції. Бісмарк не приховував наміру приєднати до майбутньої об’єднаної Німеччини французькі Ельзас і Лотарингію, а Наполеон III претендував на ряд німецьких земель. А коли влітку 1870 спалахнув конфлікт через вибору претендента на іспанський престол, Франція і Пруссія опинилися на межі війни.
Прусський король Вільгельм I, бажаючи уникнути зіткнення, домігся відмови свого родича від іспанського престолу. Здавалося б, військова загроза минула. Але Наполеон III, вирішивши, що Пруссія боїться війни, став пред’являти їй зухвалі вимоги. Бісмарк майстерно зіграв на нестриманості французького імператора. Він організував газетні публікації, образливі для Франції. І в підсумку Франція оголосила Пруссії війну.
Після розгрому французької армії у Седана напруження військових дій став слабшати, хоча остаточний мирний договір був підписаний у Франкфурті тільки 10 травня 1871

Прослідкуйте по карті процес об’єднання німецьких держав навколо Пруссії. Хто був її противником в цьому процесі?
Але ще до цього, 18 січня, у Версальському палаці була урочисто проголошена Німецька імперія. Її кайзером (т. Е. Імператором) був оголошений прусський король Вільгельм I (1797-1888). До складу імперії увійшли всі держави Північнонімецького союзу, а також Баварія і інші держави півдня Німеччини. Незабаром, після укладення мирного договору з Францією, в імперію влилися Ельзас і частина Лотарингії. Рейхсканцлером імперії (т. Е. Главою уряду) став Бісмарк, який протягом наступних 20 років (він пішов у відставку в 1890 р) фактично визначав зовнішню і внутрішню політику Німеччини.
Формально ж законодавча влада покладалася на рейхстаг (т. Е. Парламент), але твердження законів залежало від імператора і підлеглого йому союзного ради.
Підведемо підсумки
Із завершенням об’єднання Німеччини була відновлена ​​історична справедливість. Один з найдавніших і найбільших народів Європи знову знайшов національну державність. Подолавши багатовікову роздробленість, Німеччина отримала всі можливості для більш швидкого розвитку. Але в політиці об’єднаної Німеччини (а до цього – Пруссії) проявилися і агресивні риси.

Посилання на основну публікацію