Затвердження режиму особистої влади Сталіна

Сформований в СРСР в 1920-1950 рр. лад прийнято називати авторитарним, т. е. диктаторським, режимом особистої влади І.В. Сталіна.
Однією з причин встановлення такої диктатури слід визнати наявність у суспільстві патріархальних, самодержавних устоїв. Багатовікова традиція єдиновладдя послужила сприятливим ґрунтом для утвердження авторитаризму. Важливу роль зіграв також так званий «російський радикалізм», що ввібрав в себе як традиції народників, так і революційний марксизм. Ще одна причина встановлення в країні одноосібної диктатури – це ліквідація всіх політичних партій, окрім правлячої, і трансформація однопартійної системи у владу партійно-радянської номенклатури.
При пануючому в країні державному виробництві номенклатура стає, по суті, класом власників, так як монопольно керує суспільством і розподіляє національні багатства. Другий, підлеглий, клас складається з переважної більшості населення, яке експлуатується державою. Належність до класу номенклатури гарантує людині життєві блага у вигляді спеціального обслуговування з боку держави (високі оклади, продовольчі пайки і т. П.). Будучи лояльним до держави, номенклатурник може зберегти всі свої привілеї; найменший непослух карається вигнанням з числа обраних в клас найманих працівників. Останній повністю підпорядкований правлячим колам, політично і економічно відчужений від знарядь і засобів виробництва, результатів своєї праці.
Домогтися стійкого існування такої системи правлячій верхівці вдалося за допомогою ряду політичних, економічних і військових заходів. Серед них у першу чергу потрібно відзначити встановлення в суспільстві єдиної ідеології.
Слід зазначити також боротьбу партії більшовиків з релігією. За роки свого правління комуністична партія зробила все, щоб знищити церкву і витравити зі свідомості народу релігійну ідеологію. На зміну православ’ю прийшло класова свідомість, комуністична ідеологія.
Крім заходів ідеологічного впливу вирішальну роль в організації радянської системи зіграло і встановлення верхівкою номенклатури загального контролю над життям суспільства за допомогою введення державної монополії на інформацію та громадські організації громадян. У 30-і рр. зміцнюються партійно-державні структури, відповідальні за збір і поширення інформації.
За допомогою введення загальної цензури держава встановила контроль над ЗМІ. Після ліквідації вільної преси створена комуністична друк стала грати роль рупора проводиться державою політики, була повністю підпорядкована партійним комітетам різних рівнів.
Однією з головних цілей загальної державного контролю було формування нової особистості – радянської людини соціалістичного суспільства. Для цього ліквідувалася неписьменність, збільшувалося число закладів культури. Моральним вважалося все, що служить інтересам революції і будівництва соціалістичного суспільства, в тому числі насильство і терор.

Посилання на основну публікацію