Затвердження ісламу в Аравії і початок арабських завоювань

Переслідування з боку язичників змусили Мухаммеда і його прихильників в 622 р втекти з Мекки в Ясриб. Ця подія отримала назву хиджра (від араб. – Переселення) і стало початком мусульманського літочислення. У Ясриб, перейменованому в Медину (Місто пророка), склалася громада віруючих-мусульман. Багато його жителі прийняли іслам і почали допомагати Мухаммеду. У 630 р пророк здобув перемогу над своїми супротивниками і урочисто вступив в Мекку. Незабаром всі арабські племена – деякі добровільно, деякі під впливом сили – стали сповідувати нову релігію. В результаті в Аравії виникла єдине мусульманська держава.
Ісламська держава було теократичною – пророк Мухаммед об’єднав в своїй особі і світську, і духовну влади. Після його смерті тут як і раніше не існувало поділу між владою – держава і релігійна організація віруючих становили одне ціле. Найважливішу роль в житті мусульман почав грати шаріат – комплекс релігійних, моральних, юридичних та побутових правил і встановлень, визначена самим Аллахом і тому незмінних. Саме ними повинен керуватися у своєму житті правовірний мусульманин, вони є загальними для всіх і можуть тлумачитися тільки знавцями ісламського віровчення.

Ще за життя Мухаммеда араби почали завойовницькі походи. Вони обрушилися на володіння Візантійської імперії і Сасанидского Ірану. Ці країни не змогли протистояти ударам послідовників ісламу, окрилений новою релігією. Араби розгромили і підпорядкували весь Іран, захопили належали Візантії Сирію, Палестину та Єгипет. Добровільно здався священний для іудеїв і християн Єрусалим. Під владою арабів виявилися всі східні володіння Візантії, за винятком Малої Азії.
Після смерті Мухаммеда (632) на чолі мусульман встали виборні халіфи (від араб. – Заступник). Першим халіфом був Абу-Бакр – тесть Мухаммеда. Потім правил Омар (Умар). Після смерті Омара в результаті замаху (644) мусульманська знати вибрала халіфом Османа (Усмана) – зятя пророка.
У 656 р Осман загинув від рук змовників, в результаті чого вибухнула гостра політична криза, що охопила ісламську державу – Арабський халіфат. Новим халіфом став Алі – двоюрідний брат пророка і чоловік його дочки Фатіми. Але впливові сили в халіфаті не визнали його владу. Намісник Сирії Муавія, родич Османа, звинуватив Алі у сприянні його вбивства. В арабській державі почалася смута, під час якої Алі був убитий (661). Його мученицька смерть привела до розколу мусульманської громади. Послідовники Алі вважали, що новим халіфом може стати тільки його нащадок, а всі домагання інших претендентів на владу незаконні. Послідовників Алі стали називати шиїтами (від араб. – Група прихильників). Шиїти наділяли Алі майже божественними рисами. Найбільший вплив дотепер шиїти зберігають в Ірані.
Мусульман, що послідували за новим халіфом Муавія (661-680), стали іменувати сунітами. Поряд з Кораном суніти визнають Сунну – Святе Передання про вчинки і висловах Мухаммеда. Суніти становлять більшість сучасних мусульман.

Посилання на основну публікацію