Заняття східних слов’ян

У VI-XI ст. слов’яни розселилися на великих просторах Східної Європи. У лісовому краю вони застосовували підсічно-вогневе землеробство, в лісостеповій зоні – орне. Головними зерновими культурами були жито, ячмінь, просо, пшениця, овес. Крім зернових, вирощували боби, горох і сочевицю. З льону виготовляли нитки і ткали матерію для одягу.
Основним будівельним матеріалом у жителів лісової смуги було дерево. Будівлі споруджувалися з колод, дах покривали соломою або очеретом. Брусу утворювали коло або стояли поруч по одну й іншу сторону вимощеної колодами вулиці. У таких будинках жила велика родина: два-три покоління найближчих родичів, які вели господарство спільно. У садибу крім житлових і господарських будівель входили городи. Тут господині вирощували ріпу (замінював на столі слов’ян звичну нам картоплю), капусту, буряк, моркву, редьку, часник. Садили плодові дерева: вишні, яблуні. Садибу обгороджували огорожею. З дерева виготовлялися човни – однодеревки, домашнє начиння (відра, балії, миски, ложки, діжки, лавки) і меблі (столи, лави, лежанки).

Полювання в лісі була не тільки важливою галуззю господарства, але й місцем, де молоді одноплемінники проявляли свою силу, хоробрість, мисливську кмітливість. Видобуток хутрового звіра давала хутро, необхідний для пошиття зимового одягу і для торгівлі. У дуплах, де мешкали дикі бджоли, добували мед.
Для лову риби, в достатку водівшейся в прозорих водах річок і озер, застосовувалися гарпуни, остроги, плетені мережі та верші. Велика кількість річок дозволяло слов’янам вільно пересуватися по лісовому краю: влітку на довбані човнах, взимку – на санях по льоду. На заплавних луках росли соковиті трави – прекрасний корм для худоби. Худоба у слов’ян, як і інших народів, вважався мірилом багатства.
Довгий час землероби власними силами виробляли одяг, домашнє начиння, знаряддя праці. Поступово ремесло виділилося в окрему галузь господарства. Із заліза кували сокири, коси, серпи, наконечники для стріл і списів. Вироби слов’янських ремісників – ковалів, ювелірів, древоделей – високо цінувалися їх сусідами. Центрами ремесла і торгівлі, що виникали в основному на річкових берегах, були гради – укріплені племінні центри.

Посилання на основну публікацію