Загострення кризи в країнах соціалістичного табору

Східноєвропейські країни, що входили до Ради економічної взаємодопомоги та організацію Варшавського договору (НДР, Польща. Угорщина. Чехословаччина, Румунія. Болгарія, СРСР), економічно і політично залишалися тісно пов’язаними один з одним.

Практично всі ці країни не уникли кризових явищ в економічному і політичному житті. У деяких з них проводилися економічні реформи, які виходили за рамки звичних уявлень про соціалізм.

У політичній сфері СРСР продовжував грати роль «старшого брата», що визначав основні напрямки зовнішньої і внутрішньої політики держав – членів ОВД. Велика роль відводилася двосторонніми та багатосторонніми зустрічам керівників комуністичних і робочих партій, глав урядів цих країн. Особливу позицію по ряд \ ‘зовнішньополітичних питань займала Румунія на чолі з Н. Чаушеску.

Відносини з Албанією через позицію її керівництва так і не були відновлені. З Югославією, яка не входила в сферу радянського впливу, розвивалися в основному економічні зв’язки.

Різко негативна реакція слідувала з боку радянського керівництва, якщо виникала «загроза соціалістичним завоюванням» або країна прагнула вийти зі сфери впливу СРСР. Так, в 1968 році в Чехословаччині нове керівництво на чолі з А. Дубчеком початок реформи під гаслом побудови «соціалізму з людським обличчям». З’явилися гасла, вимагали введення «плюралізму», «розмаїття моделей соціалізму», реальної багатопартійної системи. Після деяких коливань 21 серпня 1968 радянське керівництво вирішило ввести війська країн – учасниць Варшавського договору на територію Чехословаччини. Через деякий час у складі керівництва Чехословаччини вже переважали прорадянські елементи. Радянські війська залишалися в цій країні до початку 1990-х рр.

На початку 1970-х рр. стався політична криза в Польщі, який вдалося подолати шляхом перестановки керівних кадрів країни. Але на початку 1980-х рр. ситуація знову загострилася, керівництво Польщі в грудні 1981 запровадив військовий стан, щоб запобігти введення військ ОВД для «наведення порядку».

В Азії СРСР надавав величезну військово-технічну, матеріальну допомогу народу Демократичної Республіки В’єтнам, який в 1965-1975 рр. вів війну проти США та їхніх союзників за незалежність і звільнення Південного В’єтнаму. Значна економічна допомога надавалася Кубі.

Відносини СРСР і КНР набували в ці роки все більш кон-фронтаціонний характер. Східний сусід став пред’являти територіальні вимоги, що призвело в 1969 р до прикордонних збройних конфліктів. Найбільш великий з них стався в районі острова Даманський (р. Уссурі) на східній ділянці радянсько-китайського кордону. В умовах загрози великомасштабної війни з Китаєм важливе значення набувало освоєння Далекого Сходу: почалося будівництво Байкало-Амурської магістралі (БАМу). У 1970-і рр. СРСР витратив 200 млрд рублів на зміцнення кордону з КНР.

Посилання на основну публікацію