Юрій Нікулін

Юрій Нікулін один з найулюбленіших радянських акторів. Він залишив незабутній слід в цирковому мистецтві і в вітчизняному кінематографі.

Дитинство і юність Юрія Нікуліна

Він з’явився на світ 18 грудня 1921 в містечку Демидов на Смоленщині. Його батьки були акторами місцевого драмтеатру.

Вони прославилися в місті і його околицях комедійними ролями. Батько майбутньої зірки радянського мистецтва зумів організувати свій театр, з яким багато гастролював по населеним пунктам області з невеликими гумористичними постановками.

У 1925 році сім’я переїхала до столиці. Там Юрій напередодні радянсько-фінської війни закінчив середню школу. Оскнью 1939 був покликаний в армію. Брав участь, крім війни з Фінляндією, і війні з гітлерівцями.

Воював в зенітно-артилерійської частини під Ленінградом. В цілому він п’ять років не знімав солдатській шинелі. Служив він гідно, про що говорять його нагороди, був контужений. Після демобілізації намір стати студентом ВДІКу, різних театральних училищ.

Члени їх вступних комісій визнали, що молодий фронтовик недостатньо гарний, і відмовляли в прийомі. Тільки в студії при Мосгорцірке його чекала удача. Юрія виявився в групі студентів Карандаша – відомого майстра клоунади.

Акторська кар’єра Юрія Нікуліна

Після студії він відразу був прийнятий на роботу в той цирк, який згодом очолив. Тут він спочатку працював асистентом Карандаша і познайомився з іншим молодим артистом Михайлом Шуйдіним. Через пару років в 1950 році з’явився який згодом став знаменитим клоунський дует Нікуліна і Шуйдіна.

Минуло кілька років, і у Нікуліна почалася сольна кар’єра артиста комічного жанру. Він був щасливий смішити людей, створюючи яскраві, незабутні образи. Публіка його обожнювала, популярність талановитого клоуна була незвичайною. Так тривало до 1981 року, коли він став головним режисером, а через рік – директором цирку. Всього в який став для нього рідним цирку він пропрацював півстоліття.

Великий пласт творчого життя великого клоуна займала його робота в кіно. Тут він крім комедійних ролей проявив себе як видатний актор, який створив у вітчизняному кінематографі різнохарактерні, що запам’ятовуються ролі.

Мільйони телеглядачів пам’ятають його як ведучого неймовірно популярних гумористичних передач. Їм були записані більше десятка дисків з піснями в його виконанні з найпопулярніших кінокомедій.

Особисте життя Юрія Нікуліна

Особисте життя молодого клоуна в перші роки цирковий кар’єри була присвячена розучування ролей, відпрацювання трюків, репетицій. Такі вимоги до молодим артистам пред’являв популярний клоун Карандаш, якому Нікулін асистував в спектаклях.

Однак ця життя змінилося, коли Юрій Нікулін познайомився зі студенткою Тімірязевськой академії москвичкою Тетяною Покровської. Їхні стосунки швидко розвивалися, і в травні 1948 року відбулася їх скромна і тиха весілля. Юрій Володимирович часто підкреслював, що одружився вдало, тому що Тетяна була не тільки люблячою дружиною, а й другом.

Акторові не вистачало спілкування з дружиною. Тому при першій нагоді він знайшов їй місце в своєму номері. Надалі вони багато часу проводили на спільних зйомках і гастролях, в компаніях друзів, яких у Нікуліна було чимало. Серед них Леонід Гайдай, Олег Табаков інші вітчизняні та іноземні діячі культури.

Дача Нікулін стала місцем веселого спілкування, де збиралися близькі один одному люди. У листопаді 1956 року в їхній родині з’явився син Максим. Дружина Юрія Нікуліна Тетяна Миколаївна Нікуліна народилася в Москві в грудні 1929 року, була онукою депутата Державної думи першого скликання. Вона опановувала наукою декоративного садівництва в Тимирязевской академії.

Вийшовши заміж за Ю.В. Нікуліна, пов’язала своє життя з цирком. З 1951 по 1981 роки працювала артисткою цирку. Починала разом з Ю. Нікуліним і М. Шуйдіним. Знімалася в декількох художніх, брала участь в документальних фільмах. Брала участь в таких фільмах як: «Діамантова рука” «Точка, точка, кома …» “Сусідка” «Одружена з генієм» і інших.

Після того як Юрій Володимирович очолив цирковий колектив, пішла з арени. Потім протягом майже десятка років займалася собаківництвом, розводячи рідкісні породи собак. З 1997 року знову працювала в цирку на Кольоровому бульварі в якості консультанта з творчих питань. Якось, уже після смерті Юрія Володимировича, Тетяну Миколаївну запитали, як вона ставиться до прожитим з Нікуліним років. Вона відповіла, що нічого в своєму житті не змінювала б.

У 2002 році вона отримала державну нагороду – орден Пошани. Померла в жовтні 2014 року.

Син Юрія Нікуліна

Максим Юрійович Нікулін народився 15 листопада 1956 року. В одинадцятирічному віці у нього вже був кінематографічний досвід. Він знімався в ролі хлопчика, що йде по воді в легендарному фільмі “Діамантова рука”. Однак, по стопах батька після школи не пішов. Навчався на факультеті журналістики Московського держуніверситету.

Працював кореспондентом “Московського комсомольця”, в “Останніх вістях”, радіо “Маяк”. Має досвід роботи телевізійної журналістики в програмі “Час”, був ведучим програм на ранковому телеканалі. Несподівано для себе в 1997 році був запрошений в очолюваний батьком цирк, який вже носив його ім’я.

Максим Юрійович став керівником цирку на Кольоровому бульварі, з одночасним виконанням обов’язків художнього керівника колективу. Глибоке знання цирковий середовища дозволяло йому протягом 2000-2005 років успішно вести захоплюючі телевізійні програми про цирк. Він став помітною фігурою у вітчизняному мистецтві цирку.

Творчий союз російських діячів цирку обрав його своїм членом, а академія циркового мистецтва – академіком. За заслуги в розвитку цирку нагороджений орденом Дружби народів. Є кавалером-лицарем ордена, заснованого бельгійським королівським товариством сприяння інноваціям і винаходів. Максим Юрійович – батько трьох дітей. У нього є онук, який народився в 2009 році.

Фільмографія Юрія Нікуліна

Юрій Нікулін прийшов в кіно, будучи вже відомим цирковим артистом. Це йому допомагало створювати образи, в яких яскраво відбивалися різні характери його героїв. Всенародну любов він завоював ролями в комедійних фільмах:

  • «Абсолютно серйозно»,
  • «Самогонники»
  • «Операція” И “та інші пригоди Шурика»
  • «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика»
  • “Діамантова рука”
  • “Старики-розбійники”
  • “12 стільців”.

Незвичайно проникливим драматичним актором він показав себе у фільмах:

  • “Андрій Рубльов”
  • “До мене, Мухтар”
  • “Вони билися за Батьківщину”
  • “Двадцять днів без війни” і ін.

Робота в кіно принесла йому надзвичайну популярність у всіх куточках величезної країни.

Пам’ять про Юрія Нікуліна

Юрій Нікулін залишив по собі добру пам’ять, про що свідчать численні пам’ятники та меморіальні дошки в багатьох російських містах. Серед них пам’ятники:

  • на Кольоровому бульварі в Москві перед будівлею цирку біля циркового будівлі в Тюмені, де Нікулін зображений разом з Олегом Поповим і Олівцем
  • “Трійці” з фільмів Гайдая в Пермі, в Демидові Смоленської області – батьківщині артиста
  • перед приміщенням цирку в Курську, де Ю. Нікулін зображений разом з М. Шуйдіним
  • в Сочі біля морського порту з сюжетом з фільму «Діамантова рука» із зображенням Л. Гайдая і трьох героїв його комедій
  • скульптура в Хабаровську, що зображає Балбеса, Бувалого і Боягуза.

Ім’я великого артиста носять:

  • столичний цирк, розташований на Кольоровому бульварі
  • астероїд
  • вулиця в Кургані
  • школа-інтернат № 15 в Москві.

Ю.В. Нікулін проявив себе на телебаченні і в літературі та журналістиці: був ведучим популярної гумористичної телепередачі “Білий папуга”; був учасником останнього випуску капітал-шоу “Поле чудес”, яке вів Владислав Лістьєв; брав участь в роботі редколегії журналу “Огонек”; написав дев’ять книг, що розповідають про артистичній долі; видав кілька збірок з його улюбленими анекдотами.

Помер Ю. В. Нікулін 21 серпня 1997 року. Похований на Новодівичому кладовищі. Йому віддавалися військові почесті.

Нагороди Юрія Нікуліна

1990 рік – став Героєм Соціалістичної Праці. Нагороджений орденами: “За заслуги перед Вітчизною”, Вітчизняної війни, Леніна (двічі), Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».

Медалями: «За відвагу», «За трудову доблесть», «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». Нікулін Ю.В. був заслуженим артистом РРФСР, Народним артистом РРФСР і СРСР. Неодноразово нагороджувався державними та іншими преміями за творчу діяльність.

Посилання на основну публікацію