Єлизавета Петрівна (1741 – 1761)

Єлизавета народилася в грудні 1709 року. Батько намагався видати її заміж за французького короля Людовика XV, але цього так і не відбулося. Вона була улюбленицею двору не тільки в царювання Петра і Катерини, але і при своєму племіннику Петра II. Зате при воцаріння своєї двоюрідної сестри Анни Іоанівни Єлизавета опинилася в новій для себе якості нелюбимої родички, яку лише терплять при дворі. Правда, будучи найближчою родичкою цариці, вона в церковних службах і палацових заходах згадувалася третьою за рахунком після Анни Іоанівни і Анни Леопольдівни.

Імператриця Єлизавета Петрівна
У Єлизаветі поєднувалася пристрасть до нарядів, розвагам, танцям з побожністю, строгими постами і богомолів.

Державою Єлизавета управляла через своїх фаворитів і довірених осіб – А. Г. Розумовського, П. І. Шувалова, А. П. Бестужева-Рюміна, М. І. Воронцова.

Для Єлизавети, як і для її попередників, питання про спадкоємця престолу був украй важливий. У 1742 році вона призначила наступником свого племінника Петра Федоровича – сина Ганни Петрівни, онука Петра I. Йому ледь виповнилося на той час 14 років. Незабаром імператриця одружувала його на німецькій принцесі Софії Августа Фредеріка АнгальтЦербстской, яка після хрещення за православним обрядом отримала нове ім’я – Катерина (на згадку про матір Єлизавети Петрівни).

Незабаром, однак, Єлизавета розчарувалася в племіннику. Він так і залишився німецьким принцом, байдужим до Росії, обожнював лише прусського короля. Після народження у Петра і Катерини в 1754 році сина Павла імператриця взяла хлопчика на власне виховання і стала замислюватися про передачу йому прав на престол.

У грудня 1761 Єлизавета померла.

Ссылка на основную публикацию