Японське «економічне диво»

У 1960-х рр. темпи зростання японської економіки були надзвичайно високими. Приріст промислового виробництва склав 11% в рік, що більш ніж в два рази перевищувало темпи зростання навіть німецької економіки. Якщо в 1950 р частка промислового виробництва Японії в капіталістичному світі становила менше 2%, то в 1970 р вона перевищила десяту частину. З відсталої зруйнованої країни Японія перетворилася на одне з найбільш промислово розвинених держав світу. Японці вирвалися вперед у виробництві найсучаснішої продукції, включаючи автомобілі, телевізори, комп’ютери.

Країна зробила ставку на високі технології і освіту. Японці по всьому світу стали скуповувати передові технологічні розробки та впроваджувати їх у власну промисловість. Одночасно велася підготовка кваліфікованих, висококультурних фахівців, які могли успішно працювати з цими технологіями. Автоматизоване виробництво, використовувалися роботи і комп’ютери. Це дозволило звільнити добре навчені кадри від важкої фізичної праці і перевести їх на більш інтелектуальну роботу. Японські фірми дбали про своїх працівників. На відміну від американських роботодавців, вони дуже рідко звільняли своїх співробітників, намагаючись прив’язати їх до фірми різними пільгами. Це дало прекрасні результати. Японські трудящі почали відчувати себе частиною фірми і на «гуртках якості» стали шукати шляхи вдосконалення виробництва.

Приватні корпорації «Ніссан», «Міцубісі», «Панасонік» та інші за підтримки держави направили зусилля на завоювання світового ринку, на випуск тієї продукції, яку можна експортувати в інші країни. Успіхи в зовнішній торгівлі дозволили накопичити великі фінансові кошти, які були спрямовані у промисловість, допомогли постійно вдосконалювати технології. В умовах фінансової стійкості населення теж охоче вкладала свої кошти в розвиток промисловості, отримуючи доходи (дивіденди). Все це зробило японську економіку однією з найбільш стійких і високоприбуткових.

Посилання на основну публікацію