Японія після Другої світової війни

Після закінчення Другої світової війни Японія являла собою розгромлену, зруйновану, принижену країну. Ніхто не міг уявити собі, що вже через тридцять років за багатьма показниками економічного і технічного прогресу вона стане світовим лідером.

Поразка у війні допомогла Японії швидко подолати післявоєнну кризу. Військова бюрократія, яка стояла на шляху демократичних перетворень, була переможена. Американська окупаційна влада, побоюючись того, що злиденне населення буде підтримувати комуністів, сприяли проведенню реформ в Японії.

Уже в 1946 р. була прийнята нова конституція країни, по якій імператорська влада ставала чисто формальною, реальне управління державою переходило до уряду, відповідальному перед парламентом.

Були проголошені основні громадянські свободи. Конституція, прийнята під наглядом союзників, забороняла Японії мати армію і флот, вести війну за межами своєї території. У 1948 р. почалася аграрна реформа, за якою земельні володіння обмежувалися трьома гектарами.

Надлишки землі були перерозподілені між селянами.

В результаті в Японії стали переважати фермерські господарства. В кінці 1940-х рр. знову почали працювати розпущені після війни промислові корпорації, які незабаром налагодили роботу підприємств.

Уряд проводив політику жорсткої економії, що дозволило знизити темпи інфляції і перейти до стійкого зростання виробництва. Цьому сприяло:

  • працьовитість японців;
  • їх прагнення вибитися з бідності;
  • хороші організаторські здібності управлінців;
  • традиційна дисципліна;
  • допомога США;
  • низькі витрати на оборону.

Стабілізувалася і політична система Японії. Після бурхливих післявоєнних років, що супроводжувалися сутичками робітників і поліції, частою зміною правлячих партій, терористичними актами і жорстокими репресіями проти комуністів, обстановка поступово розрядилася. У 1955 р влада перейшла до Ліберально-демократичної партії (ЛДП), в яку об’єдналися найбільші ліберальні і консервативні партії країни.

Посилання на основну публікацію