Якобінська диктатура: коротко

В результаті збройного виступу народу 31 травня—2 червня 1793 року влада перейшла в руки якобінців, які рішуче виступали за викорінення залишків феодалізму.

Якобінці збиралися на свої засідання в монастирі святого Якова, звідси походить і назва цієї політичної течії.

Якобінський рух очолювали:

  • Максимільєн Робесп’єр;
  • Жан Поль Марат;
  • Жорж Дантон.

Під тиском міських і сільських низів якобінці провели ряд заходів в інтересах народу.

Була прийнята нова конституція, яка закріпила республіканський лад, більш радикально пояснювала принципи суверенітету народу, вводила загальне виборче право для всіх французів, які досягли 21 року.

У період приходу до влади якобінців велика частина території Франції була охоплена контрреволюційними заколотами або захоплена інтервентами. Розросталося повстання у Вандеї, у який було втягнуто селянство.

Для захисту революції якобінці вдалися до диктатури.

Особливий Комітет загальної безпеки, Революційний трибунал, провів рішучу боротьбу проти контрреволюції. Вищий орган законодавчої влади — Конвент — направляв в армію і департамент своїх комісарів. Була реорганізована армія, введена загальна повинність. До осені 1793 р. в армії налічувалось близько мільйона солдатів. Французька армія стала застосовувати нову тактику, ведучи розсипний бій. До літа 1794 р. якобінці змогли придушити основні осередки заколотів і очистити країну від інтервентів.

Багато змогли зробити якобінці у галузі соціально-економічного життя.

У липні 1793 р. вони видали декрет про повне і безоплатнє скасування всіх феодальних повинностей, встали на шлях регулювання сфери обігу — вводилися регламентовані ціни на товари першої необхідності. Практикувалися безоплатні реквізиції у багатих. Були створені загони санкюлотів, покликані боротися зі спекулянтами і знищувати змови проти революції. За спекуляцію загрожувала смертна кара, у заможних селян реквізувався хліб, було взято на облік золото і срібло приватних осіб.

Якобінці стали широко застосовувати терор (заходи залякування) і як спосіб боротьби з контрреволюцією і для вирішення внутрішніх суперечностей. За простому підозрою часто одну людину могли заарештувати і стратити. Заарештований, доставлений увечері в тюрму, наступного дня допитувався, слухав вирок і міг сидіти у возі смертників. Були страчені королева Марія Антуанетта, видатні жирондисти, у в’язниці кидалися всі підозрілі. При придушенні ворогів революції допускалися зловживання, часто меч разив невинних.

Непростими були відносини якобінців з духовенством, більша частина якого була налаштована вороже по відношенню до революції. Боротьба проти церкви переросла в боротьбу проти самої католицької релігії. Розгорнувся рух «дехристиянізації», в якому антиклерикальні настрої частини низів і радикальної інтелігенції були доведені до крайнощів.

Насильницьке скасування католицького культу і створення нової релігії — культу Розуму — не знайшли підтримки у більшості народу, відштовхнули селянство і ускладнили міжнародне становище якобінців.

За рік існування якобінської диктатури були знищені залишки феодалізму, розбиті зовнішні вороги, створені максимальні умови для розвитку капіталізму. Однак якобінці не змогли виконати обіцянку про наділення селян землею, втілити в життя свої декрети, що і викликало невдоволення низів. Буржуазні кола хотіли регулюванням торгівлі і виступали проти терору.

27 липня 1794 р. (9 термідора) нова буржуазія, яка розбагатіла в ході революції і бажала закріпити за собою награбоване, зробила контрреволюційний переворот. Робесп’єр та його соратники були страчені. В країні утвердився термідоріанський режим.

Посилання на основну публікацію