Як археологи визначають вік знахідок?

До початку XX століття археологи накопичили величезну кількість знахідок. Однак більша їх частина не була точнописана відразу після виявлення. В останні десятиліття стало очевидним, що навіть сенсаційна знахідка втрачає половину свого значення без точного опису.
Це і змушує археологів якомога повніше фіксувати картину розкопок. Точне визначення місця знахідки може стати ключем до її датування. Буває і навпаки: єдина точно датована знахідка змушує по-новому поглянути на всю картину розкопок.
Тепер зрозуміло, чому вчені всіх країн безперервно вдосконалюють методику і способи наукової датування археологічних знахідок.
Відомо, що предмети з різних матеріалів можуть бути датовані з різним ступенем точності. Точніше інших піддаються визначенню предмети з дерева і залишки рослин. Радіовуглецевий метод датування віку дозволяє точно визначити, коли саме і в якому місці виростало дану рослину.
Знахідки, що відносяться до більш далекі часи, датуються за допомогою ураноторіевого аналізу. Він дозволяє визначити вік каменю або кістки в межах 200 тисяч років.
Керамічні вироби датуються за допомогою термолюмінесцентні методу. Він дозволяє визначити вік кераміки з точністю до 50 тисяч років. За наявності декількох зразків відсоток попадання «в десятку» збільшується. Метод заснований на тому, що керамічні вироби зберігають сліди впливу космічних радіоактивних випромінювань, а також грунтової радіації.
Вчені можуть встановити час, коли виріб було піддано випалу. Найчастіше термолюмінесценція застосовують для визначення віку знахідок, яким не менше 50 тисяч років. У той час ще не існувала писемність, тому точне датування дозволяє чітко прив’язати знахідку до певної історичної епохи.
В останні роки використовують також нейтронний аналіз. Він допомагає не тільки визначити вік, а й встановити регіон, звідки родом та чи інша знахідка. Найчастіше даний метод застосовують для визначення віку металевих виробів. Зокрема, діагностика монет із затонулих кораблів допомогла археологам уточнити місцезнаходження основних районів видобутку металу на території від Іспанії до Ірану. Адже на потерпілих крах кораблях рідко зберігається документація, за якою можна було б взнати курс корабля. Зрозумівши, за допомогою нейтронного аналізу, в якому регіоні були виготовлені монети, ми можемо припустити, звідки вийшов затонулий корабель і куди прямував.

Посилання на основну публікацію