Художня література СРСР

Значне місце в художньому житті перших післяреволюційних років обіймав Пролеткульт – рух, що виник восени 1917 р Розквіт його діяльності припав на 1918-1920 рр. У його студіях починали творчу діяльність С.М. Ейзенштейн, І.А. Пир’єв, Г.В. Александров та ін. Але були там і люди, нігілістично налаштовані до культурної спадщини минулого. Їх ідеї відобразило вірш В. Кирилова «Ми»: «Ми у владі бунтівного, пристрасного хмелю; Нехай кричать нам: «Ви кати краси». В ім’я нашого Завтра – спалимо Рафаеля, Зруйнуємо музеї, розтопчемо мистецтва квіти … ».

З класових позицій письменників в 1920-і рр. стали розділяти на пролетарських (Д. Бідний), селянських (С. Єсенін), «попутників» (Н. Тихонов). Серед основних літературних угруповань активно діяли «Серапіонові брати» (М. Зощенко, К. Федін, Н. Тихонов та ін.), Група «Перевал» (М. Пришвін, Е. Багрицький), «ЛЕФ» (В. Маяковський, Н . Асєєв, О. Брик). На головну роль претендувала Російська асоціація пролетарських письменників (РАПП) за участю А. Серафимовича, М. Шолохова, А. Фадєєва. Багато письменників воліли не входити ні в які об’єднання.

У 1925 р ЦК РКП (б) прийняв резолюцію «Про політику партії в галузі художньої літератури». У ній йшлося про те, що в сучасному суспільстві не може бути нейтрального мистецтва, тому завданням партії є згуртування творчої інтелігенції в боротьбі за побудову соціалізму. Але люди, що відали цією сферою (Бухарін, Луначарський), мали достатньо широкі погляди: вони вважали за необхідне викорінювати адміністрування і командний тон в литерату рном справі, а також відзначали, що партія не може підтримувати «якусь одну фракцію літератури».

У ці роки було створено багато талановитих творів: «Чапаєв» Д. Фурманова (1923), «Чевенгур» А. Платонова (1926) і «Тихий Дон» М. Шолохова. Роман «Біла гвардія» (1924) приніс популярність М. Булгакову. Він послужив основою для п’єси «Дні Турбіних» (1926), де автор відобразив долю тієї частини російської інтелігенції, яка опинилася в таборі противників революції.

Стали доступними для широких мас музеї, театри, філармонії та концертні зали, що дозволило використовувати їх в якості потужного інструменту виховання. Одночасно створювалися масові загальнодоступні бібліотеки, відкривалися нові театри, концертні зали, музеї, розвивалися різні види художньої та технічної творчості.

У квітні 1932 постанову ЦК ВКП (б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» поклало кінець літературної «вольниці». Були ліквідовані письменницькі організації РАПП та інші творчі групи.

У 1932 р виникли Союз радянських архітекторів та Спілки композиторів СРСР. У квітні 1934 відкрився 1-й всесоюзний з’їзд радянських письменників. Його головою був обраний AM Горький, який повернувся в країну в 1929 р з Італії. З доповіддю на з’їзді виступив секретар ЦК з ідеології AA Жданов, який виклав партійне бачення художньої культу ри в соціалістичному суспільстві. У якості «основного творчого методу» радянської культури був рекомендований «соціалістичний реалізм». Новий метод вимагав від художника не тільки правдивості та історичної конкретності художнього зображення, а й неодмінного поєднання художніх творів із завданням ідейної переробки і виховання трудящих у дусі соціалізму.

Після письменницького з’їзду була розгорнута кампанія проти неугодних письменників, композиторів, художників і музикантів під приводом боротьби з формалізмом. У 1936 р в газеті «Правда» була опублікована стаття «Сумбур замість музики» про оперу Д. Шостаковича «Катерина Ізмайлова». У ній і інших публікаціях формалістами також оголошувалися режисери В. Мейєрхольд, С. Ейзенштейн, О.Довженко; письменники і поети Б. Пастернак, М. Заболоцький, Вс. Іванов, І. Еренбург, І. Бабель та ін.

Твори, які не відповідали вимогам влади, не видавалися. До числа майже не публікованих письменників і поетів були віднесені С. Єсенін, А. Ахматова, М. Булгаков. У 1930 р почалися гоніння на А. Платонова. З набору була вилучена його повість «Котлован», яку тодішній лідер радянських письменників А. Фадєєв оцінив як «злісну карикатуру на колективізацію». Серед загиблих в сталінських катівнях і таборах – письменники і поети Д. Хармс, О. Мандельштам, Б. Пильняк, І. Бабель, Н. Клюєв, режисер В. Мейєрхольд.

Офіційна література і мистецтво в 1930-і рр. створювали картини радісної і веселого життя народу. Провідними стають теми революції і соціалістичного будівництва. Разом з тим у цей період були створені значні твори літератури, які отримали високу оцінку і широку популярність. Справжній розквіт переживає дитяча литерату ра. У ній працювали В. Маяковський, С. Маршак, К. Чуковський, С. Михалков. А. Гайдар, Л. Кассіль, В. Каверін, Ю. Олеша, А. Барто.

Посилання на основну публікацію