Хрещення Русі. Від язичництва до християнства

Язичництво панувало на Русі до середини 10 ст. Основу ментальності язичників-слов’ян складали ідеї вічності і рівнозначності добра і зла як двох самостійних форм буття. Їх уявлення нерозривно пов’язувалися з природними явищами. Боротьба зі «злими» силами природи вела до віри в можливість об’єднання сил добра проти сил зла.

Східні слов’яни сприймали світ на основі парних понять – сприятливе і вороже. Космос (порядок) противопоставлялся хаосу (безладдя). Символом захисту від усього ворожого служив коло. Цією геометричній формі приписувалися магічні властивості. Слов’яни носили кільця, ланцюги, вінки, круговим валом обводили житло.

Язичницька ментальність пронизувала всю систему культури східних слов’ян. Це проявилося в ритуальних танцях, ігрищах, жертвопринесення, специфіці ремісничих виробів. Відбиток язичницького бачення Всесвіту проявляється і в структурі міст. У верхній частині міста жили кращі люди, в нижній – прості люди.

Східними слов’янами був створений єдиний пантеон язичницьких богів: богу-батькові відповідав Стрибог, богу-сину – Дажбог, Богородице – Мокош. Основними божествами вважалися Перун і крилатий Симаргл (Семаргл), які були посередниками між небом і землею.

В умовах багатобожжя постала необхідність вибору єдиної віри. Прийняття загальної для Русі релігії вимагали інтереси єдності держави, так як інші країни сприймали язичницьку Русь як варварське держава. У «Повісті временних літ» є докладний опис цієї події, в якому брали участь князі та бояри.

Князь Володимир Святославович розмовляв з проповідниками багатьох релігій. Віру іудеїв князь Володимир відкинув з причини втрати ними своєї землі, а іслам – за суворі обмеження в їжі і пиття.

Володимир віддав перевагу східне християнство за красу його храмів і обрядів за візантійським каноном, які справили на нього глибоке враження. На остаточний вибір вплинули і давні зв’язки з Візантією.

Православ’я в більшій мірі, ніж інші релігії, відповідало культурному типу слов’ян. На відміну від католицтва, орієнтованого на раціональне пізнання світу, православ’я розуміло сенс життя як досягнення внутрішньої досконалості і єдності, колективне прагнення до кращого майбутнього і соціальної справедливості.

У 988 р Володимир (в народі Красне Сонечко) прийняв християнство в православному його варіанті.

Перевага православ’я пояснюється і тим, що Римська католицька церква обмежувала богослужіння тільки латиною, а Константинопольська православна церква давала можливість використання в служіннях слов’янську мову.

Однією з причин вибору православ’я стали політичні претензії римської церкви і її піднесення над світською владою, чого боялися російські князі. Східна ж церква будувала свою релігію на взаємодії релігійної і світської влади, підтримуючи світську владу своїм авторитетом.

Християнство було поширене на Русі задовго до його офіційного прийняття. Першими православними були княгиня Ольга і князь Ярополк. Однак процес християнізації був довгим, так як населення неохоче розлучалися з язичництвом. Навіть син княгині Ольги відмовився приймати християнство. Язичницькі вірування і звичаї зберігалися у східних слов’ян тривалий час, вони перепліталися з християнськими святами протягом багатьох століть.

Прийняття православ’я визначило нову історичну долю російської держави, поклало кінець язичницького варварства і дозволило російському суспільству на рівних увійти в сім’ю християнських народів Європи. Ця подія мала епохальне значення для розвитку культури, зміцнення держави і розвитку міжнародних зв’язків Київської Русі.

Посилання на основну публікацію