Характер Литовської держави

Держава Гедиміна нагадувало Русь часів перших руських князів. Литовський князь не мав на меті встановити жорсткий контроль над приєднаними землями. Вони зберегли свої звичаї і традиції, колишній порядок управління. Гедимін замінив лише правителів, посадивши на місцеві престоли, які раніше займали російські князі, своїх родичів – Гедиміновичів.

Князі-намісники збирали і сплачували данину великому литовському князю. На відміну від ординського виходу, литовська данину була не дуже великою. Російське населення розглядало її як плату литовському князю за захист від іноземних нападів та збереження спокою на всій території величезної держави. Це було дуже важливо для розвитку землеробства, ремесла, торговельних зв’язків з іншими країнами.

При Гедимине столицею держави став засноване ним місто Вільна. Велику роль у житті литовської столиці грав російський квартал, населений православними ремісниками і торговцями. У той же час у Вільно з’являлися перші католицькі монастирі, збільшився приплив населення з країн Західної Європи. Це перетворювало литовську столицю в багатонаціональне місто, де уживалися один з одним представники багатьох культур і традицій. Однак довгий час саме східнослов’янська культура визначала обличчя міста. А в європейських державах Гедиміна називали «королем Литви та Русі».

Вежа Гедиміна у Вільні. Ворота Аушрас у Вільні

Ольгерд Гедимінович
Гедимін, залишаючись язичником, не обмежує права православної церкви. У той же час він встановив контакти з католицькою церквою. У своїх посланнях папі римському Гедимін звинувачував лицарів в тому, що вони жорстокими набігами відвертають литовців від християнства. Він навіть пообіцяв татові хрестити Литву за західним обрядом у разі припинення навал хрестоносців. У 1324 році в Литву прибуло папське посольство. Але проти планів введення католицизму виступили і язичницька литовська знать, і російське православне населення, з позицією якого Гедимін не міг не рахуватися. Він прекрасно розумів, що джерелом могутності його держави є великі слов’янські землі.

З’ясуйте, хто перебував на папському престолі в цей час.

Вмираючи, Гедимін розділив свої володіння між сімома синами. Ольгерд, старший син Гедиміна і руської княжни Ольги, отримав східну частину держави, де переважали руські землі. Ольгерд Гедимінович продовжив політику батька по «збиранню» російських земель. Під час князювання Ольгерда до Литовської держави були приєднані Брянська, Сіверська, Чернігівська і Подільська руські землі. Довга боротьба йшла з Польщею через Волині, а й її зрештою Ольгерд теж закріпив за Литвою.

Після смерті Ольгерда в 1377 році в Литовському князівстві почалися нові усобиці, в результаті яких у влади виявилися син Ольгерда Ягайло і племінник Вітовт.

Посилання на основну публікацію