Взаємовідносини буржуазії і пролетаріату

У ході промислового перевороту величезні маси «звільнилися» людей хлинули в міста, де більшість з них стало робітниками на фабриках і заводах. Представників цього суспільного прошарку, що не мали знарядь праці і інших засобів виробництва (спеціальних приміщень, сировини та ін.) І тому вимушених продавати свою працю, називають пролетарями. Чисельність пролетаріату швидко зростала, і незабаром він став одним з основних класів у суспільстві. Одночасно зросли чисельність і роль в суспільстві іншого класу – промислової буржуазії. Між цими основними класами суспільства наростали суперечності.

На ранньому етапі розвитку капіталізму (цей етап навіть називають «диким капіталізмом») багато підприємців змушували робітників працювати у важких умовах, без необхідного відпочинку. На свій розсуд вони збільшували обсяг роботи, а платити працівникам намагалися якомога менше. Робочий день міг тривати 12 і більше годин, на фабриках разом з чоловіками працювали жінки і діти. Заробітна плата була вкрай низькою, умови праці та побуту – дуже важкими, часом нестерпними. Все це в епоху «дикого капіталізму» пережили і пролетарі Великобританії, причому першими.
Але традиційно гнучка політика британської влади, досить швидкий перехід англійського капіталізму від «дикого» етапу до нормального допомогли змінити ситуацію на краще. Ще в 1830-і рр. був заборонений нічна праця підлітків, скоротилася тривалість робочого дня для дітей, з’явилася фабрична інспекція і т. д. Парламент скасував колишній заборону на створення робочих організацій (1824), і в підсумку стали виникати тред-юніони – професійні робітничі спілки. Вони вели легальну боротьбу за поліпшення умов праці та підвищення зарплати. А незабаром робітники стали основною силою чартистського руху. Надалі їх представники з’явилися в парламенті.

Посилання на основну публікацію