Встановлення нацистської диктатури

Протягом 1930-1932 рр. кількість голосів, поданих за нацистів на виборах, постійно зростала. Фашистська партія сподівалася на швидку перемогу. Але цього не сталося. У листопаді 1932 число виборців, які проголосували за НСДАП, зменшилася. Зате великого успіху домоглися комуністи, чия програма теж пропонувала «прості» радикальні заходи по виходу з кризи.
Однак прихід комуністів до влади здавався представникам правлячих кіл Німеччини страшніше, ніж перемога нацистів. Вони розуміли, що після поразки на виборах НСДАП може ослабнути, тому розраховувати на неї в боротьбі з комуністами буде складно. У цих умовах провідні підприємці та праві політики переконали похилого президента Пауля фон Гінденбурга призначити рейхсканцлером (главою уряду) Гітлера всупереч волі виборців. 30 січня 1933 Гітлер очолив кабінет міністрів Німеччини. Але його влада поки була обмеженою – уряд спирався на нестійку коаліцію правих партій і не мав більшості в парламенті.

У лютому 1933 загорілася будівля рейхстагу. Організаторами підпалу були нацисти. На місці злочину був затриманий маніяк-одинак, який минулого полягав у голландської компартії. Нацисти звинуватили у підпалі комуністів на чолі з болгарським емігрантом Георгієм Дімітровим. Пожежа нібито мав служити сигналом до комуністичного повстання. Незважаючи на те що Димитрова на Лейпцігському процесі вдалося довести свою непричетність до змови і під тиском світової громадськості виїхати в СРСР, тисячі комуністів, включаючи депутатів рейхстагу, були заарештовані. Арешт лівих депутатів дозволив Гітлеру отримати перевагу в парламенті і прийняти конституційне рішення, відповідно до якого уряд мав право приймати закони. За допомогою цього права Гітлер повністю перебудував політичну систему Німеччини, покінчивши з Веймарської конституції. Були скасовані громадянські права і свободи, заборонені опозиційні партії, тисячі соціалістів і демократів відправлені в тюрми і концентраційні табори, всі чиновники тепер могли призначатися тільки за згодою організацій НСДАП.

Зміцнення диктатури швидко прийшло в протиріччя з вимогою лідерів «штурмовиків» виконати партійну програму і зробити революцію, спрямовану проти капіталістів. Це не входило в плани Гітлера, який вже давно спирався на великий капітал. У червні 1934 р загони СС завдали раптовий удар по штабах СА і знищили 1500 «штурмовиків» на чолі з Ремом. Ця різанина отримала назву «ночі довгих ножів». Ніхто більше не міг перечити Гітлеру. У серпні, після кончини Гінденбурга, Гітлер був оголошений довічним президентом і фюрером (вождем) німецького народу.

Посилання на основну публікацію