Встановлення ісламської диктатури

Політизоване духовенство, посилаючись на норми Корану, вимагало повної перебудови іранського суспільства відповідно до мусульманських середньовічними догмами. Священиків підтримала частина молоді, яка в листопаді 1979 захопила посольство США. Ісламісти бачили в Америці корінь всіх бід. На знак протесту проти свавілля релігійних екстремістів Базарган пішов у відставку, і політична влада перейшла від цивільної влади до духовенства. Була прийнята нова конституція, за якою верховна влада в Ірані перейшла до імама і порадою, який складався з представників вищого духовенства. Ним повинен був підкорятися навіть президент. У 1980 р президентом країни був обраний радник Хомейні з економіки Абольхасан Банісадр, який був світською людиною. Хомейні розраховував, що Банісадр зможе налагодити розхиталася економіку. Але незабаром з’ясувалося, що кожен крок президента розцінюється духовенством з точки зору релігійних формальностей, малосумісні з сучасною економікою. Банісадра підтримали студенти та Моджахеддін, які виступали за повагу норм ісламу, але проти релігійної диктатури.
Спочатку іранське суспільство було згуртовані зовнішньою загрозою. У 1980 р в Іран вторглися війська іракського диктатора Саддама Хусейна, який розраховував скористатися смутою в сусідній країні, щоб захопити багаті нафтою спірні території. Але на наступний рік наступ було відбито, хоча ірано-іракська війна тривала до 1990 р, коли було підписано мирну угоду.

У 1980 р американці послали вертольоти, щоб викрасти захоплених іранцями дипломатів США. Ця експедиція скінчилася повною невдачею через погану організацію. Незабаром Іран звільнив дипломатів, хоча відносини з США не покращилися. Невмілі дії американців тільки посилили позиції радикального духовенства, що виступав за конфронтацію із зовнішнім світом. Але як тільки зовнішня загроза ослабла, розгорівся гострий конфлікт між ісламськими радикалами та прихильниками Банісадра, почалися зіткнення між ними. Після деяких коливань Хомейні підтримав фундаменталістів, почалися масові арешти прихильників Банісадра, а йому самому довелося в 1981 р втекти з країни. Моджахеддін ще довго не здавалися. Вони перейшли до терору, вбивали лідерів ісламістів, підривали урядові будівлі. Сили охорони порядку заарештовували і розстрілювали тисячі молодих людей, причетних до терактів. Але народ не підтримав Моджахеддін, так як їх терористичні методи боротьби жахнули іранське суспільство і виправдали жорстокі відповідь заходи з боку влади.
Хомейні вдалося створити суспільство, де все життя, включаючи правила господарювання, культурні смаки і відносини між чоловіками і жінками, підкорялися строгому контролю з боку мусульманських священиків-шиїтів. Іран став першою державою, де владу захопили радикальні ісламські фундаменталісти. Після Іранської революції фундаменталізм почав швидко поширюватися в країнах Сходу. У тих чи інших формах ісламські радикали прийшли до влади в Судані, Лівії, Афганістані. Їх вплив зростає і в інших країнах. Ісламські радикали мріють про світове джихаді («священної війни»), який допоможе створити величезну ісламську державу, в тому числі і на території Росії. Проте в самому Ірані після смерті Хомейні в 1989 р вплив радикалів ослабло, поступово стало допускатися використання цінностей інших цивілізацій.
У 2005 р президентом Ірану був обраний радикальний ісламіст Ахмадінежад, після чого американо-іранські відносини знову загострилися. Іран прагне до розвитку власної атомної енергетики, що викликає побоювання західних країн – чи не збирається він створити також і атомну бомбу.

Посилання на основну публікацію