Володимир Мономах

Володимир Мономах (великий князь Володимир II Всеволодович Мономах) – син князя Всеволода Ярославовича, а внук Ярослава Мудрого, князь смоленський, князь чернігівський, князь переяславський, Великий князь Київський народився 1053 року. Був хрещений як Василь, а за діда по материнській лінії отримав прізвисько Мономах.

Вся юність Володимира пройшла біля батька, часто князь брав участь у військових походах проти половців. Очолював дружину Всеволода. З 1073 був князем смоленським. Після того, як в 1078 році Всеволод Ярославович став Великим князем Київським, Володимир став князем чернігівським. Правлячи в Чернігові постійно відбивав напади половців і кочівників-торків. Також в 1080 році придушив повстання в’ятичів.

 

Будучи Великим князем Київським Всеволод Ярославович передав князю Володимиру Велике князівство, але той відмовився на користь свого брата Святополка II Ізяславовича, залишившись в Чернігові. «Якщо сяду на престолі батька свого, то буду воювати зі Святополком, так як цей престол був його батька». В 1102 році залишив княжити в Новгороді свого сина Мстислава, а не сина Святополка, як того вимагали традиції.

 

Ставши Великим князем Київським у 1093 році, Святополк Ізяславович з Володимиром II і двоюрідним братом Ростиславом вступили в бій з половцями. Не послухавши мирний план Володимира Святополк пішов у наступ, що було не обдумано і призвело до розгрому російського війська. При спробі втечі загинув Ростивлав, потонувши в річці, і мало не загинув Володимир, намагаючись врятувати брата. Святополк же втік у Київ. Після цієї поразки Святополк намагався ще кілька разів здобути перемогу над половцями, але знову програв. Тоді Володимир Мономах провів серію боїв з половцями. Одним з них був бій у Халепи в 1093-1094 рр. В літописі не вказано результат цієї битви, але відомо, що вона призвела до укладення миру і одруження Святополка і дочки хана Тугоркана.

 

У 1094 році Володимиру Мономаху довелося поступитися Чернігів Олегу Святославовичу. За підтримки Святополка Володимиру вдалося вигнати Олега з Чернігова, але той зайняв Муром, Ростов і Суздаль. З допомогою своїх синів Володимир розгромив Олега на річці Колокше у 1097 році.

 

У 1097 році В місті Любечі відбувся з’їзд руських князів для припинення міжусобних воєн Олега Святославовича зі Святополком і Володимиром. За рішенням Любечского з’їзду:

 

Святославовичам відійшли: Чернігів, Новгород-Сіверський, Муром, Рязань, Курськ, Тмутаракань;

Володимир Мономах отримав: Переяславське князівство, Суздальско-Ростовську землю, Смоленськ і Білоозеро;

за Святополком залишили Київ з Туровом і Пінськом і титул великого князя;

Давид Ігоревич – Володимир-Волинський із Луцьком;

Василько Ростиславич (з братом) — Теребовль, Червень, Перемишль.

Але мир тривав не довго, і в 1098 році Василько Ростиславович розпочав війну за Волинь, Перемишль і Теребовль. Після з’їзду в 1100 році в Уветичах був укладений мир і розподілені волості. А в 1101 році Володимир підписав мирну угоду з половцями на з’їзді у Сакова. 

 

Коли у 1113 році князівство втратило Великого князя Святополка (за однією з версій його було отруєно), почалося народне повстання. Кияни хотіли бачити на чолі князівства Володимира Мономаха і двічі посилали до нього гінців із пропозицією стати їхнім князем, але той відмовився. Все ж йому довелося погодитися, так як кияни не хотіли бачити Святославовичів у влади. Коли Володимир прийняв князівство йому було 60 років.

 

Щоб придушити народне повстання князю Володимиру довелося видати «Статут про різи», який увійшов у «Руську правду», який обмежив зловживання лихварів. Хотів скасувати смертну кару, але так і не ввів це збірник законів.

 

 

 

Повчання Володимира Мономаха.

 

 

 

«Повчання Володимира Мономаха» – унікальний пам’ятник давньоруської писемності. Було написано близько 1100 року князем Володимиром Всеволодовичем для своїх дітей. У Повчанні Володимир заповідав дітям та їхнім нащадкам бути милосердними, співчутливими, вчитися, не лінуватися, вести гідне і чесне життя, не губити слабких. На перше місце у вихованні князів Володимир виносив моральне виховання. Багато приділив уваги своїм подвигам на полюванні, вважав, що вона гартує чоловіка. Володимир закликав об’єднатися і припинити міжусобні війни.

 

Повчання було одним з перших творів Володимира, другою була автобіографія (розповідь про «шляхи і ловах»), а третім став лист до Олегу Святославовичу, де князь прощав Олегу загибель сина і закликав покаятися в гріхах).

 

Володимир Всеволодович помер 19 травня 1125 року біля Переславля. Час правління Володимира Мономаха (1113-1125 рр..), вважається розквітом Давньоруської держави. Були припинені міжусобні війни (хоч і тимчасово), половецькі набіги, продовжилися міжнародні відносини з країнами Заходу (в основному у вигляді дипломатії і шлюбів за розрахунком). У 1122 році Мономах налагодив стосунки з Візантією. Князь Володимир посилив централізацію влади і повністю зберіг контроль над усіма містами Русі. Нарешті були внесені зміни в право успадкування (всі права успадковувалися синами порівну, а дочки одержували придане). За сприяння Володимира була відредагована і перевидана «Повість тимчасових років», розвивалася культура і освіта, активно будувалися церкви.

Посилання на основну публікацію