Внутрішня і зовнішня політика Лжедмитрія II

Під час свого правління Лжедмитрій I не поспішав виконувати широкі обіцянки, дані перш польському уряду і панам. Це легко пояснювалося тим, що московський трон він отримав завдяки в першу чергу не підтримки поляків, які кинули його після невдалої облоги Новгород-Сіверського, а широкому руху російського народу і інтригам московських бояр. Лжедмитрій не вводив в Росії католицтва, не віддавав Польщі Смоленська і Сіверської землі. Однак західний вплив при ньому все ж помітно посилилося.

В оточенні Лжедмитрія виявилося безліч поляків – і не великих, досвідчених вельмож, а авантюристів з середовища жадібних до грошей дрібних шляхтичів. Цар ходив по Москві в іноземному сукню, постійно насміхаючись над дикістю і «відсталістю» Росії від Польщі та Європи, над російськими національними звичками і звичаями. Спочатку Лжедмитрій I виставляв себе поборником православ’я, але потім став відкрито нехтувати його правилами, що не шанував постів і свят. Монахов він називав дармоїдами. По Москві ходив завзятий слух про те, що новий цар збирається розігнати всі чернечі обителі, забрати їх землі і роздати своїм улюбленцям. Не віддаючи полякам Смоленська, Лжедмитрій, проте не відмовлявся від даного королю Сигізмунду обіцянки почати в союзі з Польщею війну проти Криму й турків. Знесиленою голодом 1601-1604 Росії боротьба з могутнім противником на півдні була в той момент непосильна. Але Лжедмитрій наполегливо готувався до неї, витрачаючи величезні гроші на підготовку майже безнадійного походу, спустошуючи московську казну на догоду польським і європейським інтересам. Росіяни були вкрай незадоволені і наміром Лжедмитрія одружитися на польці Марині Мнішек. У листопаді 1605 посланий до Кракова дяк Власьев уклав від імені Лжедмитрія I акт заручення з Мариною, яка не збиралася після шлюбу з царем переходити з католицтва в православ’я.

Деякі історики повідомляють про великі урядових здібностях Лжедмитрія, який ніби-то подвоїв зміст і земельні наділи служивим людям, зробив безкоштовним судочинство, заборонив потомствені кабали, дбав про селян і заборонив чиновникам брати хабарі. Але доказів опублікування ним цих заходів немає. Всі ці закони взагалі більше схожі на демагогію, поширювану лише для популярності. Навіть якщо вони дійсно були прийняті, незрозуміло, звідки збіднілих до кінця царювання Годунова і виснажена самим Лжедмитрієм I на підготовку походу в Крим скарбниця могла взяти кошти на подвоєння «дач» служивим і як можна було зжити хабара простим словесною забороною. Що ж до турботи про селян, то їх стан у Польщі тоді було набагато гірше, ніж у Росії, а явна схильність Лжедмитрія до впровадження польсько-шляхетських порядків могла тільки погіршити, а не полегшити долю поселян.

Посилання на основну публікацію