Візантія [Візантійська імперія, Східна Римська]

Візантія (Візантійська імперія, Східна Римська імперія) – держава, яке утворилося в результаті розпаду Римської імперії на Західну і Східну. Це сталося в 395 році. У 1204 році відбувся розпад Візантії, 1261 року імперія знову була відновлена. Майже через два століття, в 1453 році, Візантійська імперія остаточно припинила своє існування.

Термінологія

Східну Римську імперію стали іменувати Візантійської лише в XIX ст. по древньому назвою її столиці Константинополя – Візантія. Самі жителі Візантії називали свою імперію Римської, або, по-грецьки, Ромейской, а себе – ромеями. Таким чином, візантійці вважали себе спадкоємцями Римської імперії і прямими продовжувачами римських традицій.

Періоди Візантійської імперії:

  • Утворення Візантії (330-518 роки).
  • Правління Юстиніана I (527-565 роки).
  • Ослаблення і стабілізація Візантії (565-717 роки).
  • Іконоборство (717-867 роки).
  • Македонська династія (867-1056 роки).
  • Комніновське відродження (1081-1204 роки);
  • Перші чотири хрестові походи (1096-1204 роки)
  • Реставрація імперії і падіння (1261-1453 роки)

Господарство Візантії

Природно-кліматичні умови Візантії були виключно сприятливі для розвитку землеробства і скотарства. Зернові культури, які становлять основу харчування людини Середньовіччя, вирощували головним чином на території Єгипту і Фракії. Степу Сирії, Палестини, плоскогір’я Малої Азії і Балканського півострова були найважливішими районами скотарства.

У V-X ст. в Візантії були широко поширені земельні наділи вільних сільських громад, а також збереглося велике землеволодіння, що грунтувалася на експлуатації рабів і колонів. Рабська праця використовувалася в господарствах практично всіх типів і розмірів. Однак здебільшого рабів були надані земельні ділянки – пекуліі, де вони вели своє господарство.

Суспільство Візантії

Візантійська імперія в епоху Середньовіччя стала сполучною ланкою між Сходом і Заходом. Унікальне змішання греко-римських і східних традицій визначило всі сторони життя візантійського суспільства.

Населення Візантійської імперії в V-VI ст. становило не менше 25 млн чоловік. На її території проживали представники самих різних народностей, по найбільш численну частину населення становили греки, які поступово зайняли в імперії панівне становище.

Тривале збереження рабовласництва було головною відмінністю суспільного ладу Візантії від країн західноєвропейського регіону.

Корінні зміни в суспільному ладі Візантії відбулися лише в XI ст., Коли широкого поширення набуває така форма земельного володіння, як іронія, схожа за умовами тримання із західноєвропейським бенефіцієм. Однак протягом всієї історії Візантії важливою особливістю соціально-економічних відносин в імперії було верховне право держави на всі землі підданих і величезні масштаби імператорського земельного фонду, який займав не менше однієї третини всіх земель в країні. Тому система васально-ленних відносин, характерна для Західної Європи, в Візантії не склалася.

Посилання на основну публікацію