Візантія і слов’яни — конспект

За правління Юстиніана межа Візантійської імперії на Балканах проходила по річці Дунай. На північ і схід від неї мешкали слов’янські племена. Велике переселення народів, натиск кочових племен спонукали слов’ян знятися з місця свого проживання. При наступників Юстиніана, в другій половині VI ст., Ослаблена війнами і внутрішніми негараздами, Візантія не могла протистояти вторгненням слов’ян.

Переселення слов’ян на Балкани

Слов’янські народи, розселившись на Балканах, абсолютно міняють етнічний склад населення цього півострова. Одночасно на південь від Дунаю розселяються кочові племена аварів і булгар. У 626 р авари беруть в облогу столицю імперії Константинополь, але зазнають поразки. У 680 р булгари і слов’яни створюють на території Візантійської імперії (між Дунаєм і Балканської гірським ланцюгом) Перше Болгарське царство (680-1018 рр.).

На Балканах в цей час спостерігається сильне міграційний рух, грунтуються поселення сербів (по середній течії Дунаю) і хорватів (в Далмації). Слов’яни заселяють Фракію, Македонію, проникають в Грецію, навіть переселяються в Малу Азію.

Болгарське царство і Візантія

Болгарське царство (булгари асимілювалися зі слов’янами і перейняли слов’янську мову) в VIII-IX ст. стає грізним противником Візантії. Слов’янські дружини беруть одну перемогу за іншою. У 813 р болгарські загони вже загрожують Константинополю, змусивши візантійців підписати мирний договір.

Поступово на зміну військовим конфліктам приходять добросусідські відносини. У 865 р болгари прийняли християнство візантійського зразка. Болгарський князь Борис при хрещенні отримав ім’я Михайло. Християнство стає офіційною релігією Болгарського царства, що відкрило цієї слов’янської державі можливість на рівних спілкуватися з іншими християнськими країнами, збагатити свою неповторну культуру.

Кирило і Мефодій

У роки правління імператора Візантії Михайла III (842-867 рр.) В западнославянское держава Велика Моравія була спрямована просвітницька місія Костянтина (Кирила) та Мефодія, які не тільки звертають населення цієї держави в християнство, а й переводять для слов’ян-християн Святе Письмо, використовуючи створену ними абетку – глаголицю, яка в X ст. була замінена кирилицею (в основі грецький алфавіт з додаванням особливих слов’янських букв). З цього часу бере свій початок розвиток церковно-слов’янської писемності, а це змінює культурне обличчя всіх слов’янських народів.

Слов’янські держави в кінці раннього Середньовіччя

Однак держава Велика Моравія, ослаблена війною з кочівниками угорцями, на початку X ст. припинило своє існування. У 895 р з її складу виділяється князівство Чехія, яка прийняла християнство західного зразка. Цим же шляхом в 966 р послідувало інше западнославянское держава – Польща.

Правління болгарського царя Симеона (893-927 рр.) Став часом розквіту Першого Болгарського царства. При ньому був складений перший звід слов’янських правил і законів, настав розквіт давньослов’янської літератури. Серед просвітителів Болгарського царства найбільш відомий Климент Охридський (Словенська), учень Кирила і Мефодія. Він створив Охридську (Охрид – одна зі столиць Болгарського царства) літературну школу, яка зіграла велику роль в розвитку древніх слов’янських літератур. У 1018 Болгарія була розгромлена Візантією і увійшла до складу Візантійської імперії.

Посилання на основну публікацію