Витоки «холодної війни»

Друга світова війна призвела до багатомільйонних жертв, величезних руйнувань і матеріальних втрат. Здавалося, що ті, від кого залежала доля людей післявоєнного покоління, сприймуть уроки війни і буде зроблено все для забезпечення міцного миру. Однак цього не сталося. Людство опинилося втягнутим в протиборство двох наддержав – Сполучених Штатів Америки і Радянського Союзу, що отримало назву «холодної війни». У зв’язку з цим значення понять Захід і Схід помінялося. До Заходу відносили союзників США, до Сходу – СРСР і дружні йому соціалістичні країни. «Холодна війна» вийшла за рамки однієї лише міжнародної політики. Вона відбилася на економічному розвитку протистоять одна одній держав, вплинула на що відбувалися в них внутрішньополітичні процеси, сприяла змінам у суспільній свідомості.
США вийшли з війни найсильнішою в економічному і військовому відношенні державою. Ця країна володіла монополією на ядерну зброю, яка президент Г. Трумен вже наприкінці війни з Японією не забув пустити в хід в якості, за його ж власними словами, «дубини для російських хлопців». У правлячих колах США зріло прагнення остаточно подолати ізоляціонізм, який не дав можливості Америці повною мірою скористатися плодами своєї участі в Першій світовій війні. Цілями зовнішньополітичної діяльності США після Другої світової війни стали політико-економічна експансія в знесиленою Європі, закріплення американської присутності на військових базах, розташованих поза територією країни, розширення пропаганди американського способу життя.
Однією з найважливіших зовнішньополітичних завдань радянського керівництва в післявоєнні роки було забезпечення безпеки кордонів від раптового нападу потенційного агресора, подібного тому, яке в червні 1941 р здійснила Німеччина. Ця мета здавалася досяжною за рахунок створення блоку дружніх держав. Крім того, Сталін розраховував використовувати присутність Збройних Сил СРСР в суміжних країнах і здійснити «експорт комунізму» (як висловлювалися західні політологи). Прагнучи ще більше розширити територію СРСР і зміцнити його військову міць, «вождь народів» планував отримати чорноморські протоки, військово-морські бази в Північній Африці, приєднати населений азербайджанцями Північно-Західний Іран.
В умовах «холодної війни» більшість держав були змушені діяти у фарватері політики наддержав. Цілі зовнішньої політики США і СРСР явно суперечили один одному, і це не могло не призвести до розколу Європи і всього світу на дві протиборчі одна одній військово-політичні угруповання. Вузловими моментами боротьби наддержав стали гонка озброєнь, суперництво в Європі, участь в регіональних конфліктах та ідеологічна боротьба.

Посилання на основну публікацію