Вітер змін у Європі

Щоб читач краще представив події, що відбувалися в Московському князівстві, Литві та Польщі упродовж XV-XVI століть, слід нагадати про те, що це були переломні століття в історії Європи. Потужні реформаторські рухи, засновані на ідеї особистої відповідальності людини перед Богом без посередництва церкви, похитнули, здавалося, непорушну твердиню римської католицької церкви. Змінювалася закостеніла система уявлень людини про Бога, про себе, про навколишній світ, зароджувалися науки. Формувалася нова гуманістична філософія, розвитку якої сприяли найбільші відкриття в природознавстві. Це було століття великих географічних відкриттів. Це був час художнього генія Леонардо да Вінчі і Мікеланджелло, мислителів-гуманістів Еразма Роттердамського, Мішеля де Монтена, дослідників природи Миколи Коперника, Йоганна Кеплера, Галілео Галілея, Джордано Бруно, великих утопістів Томаса Мора і Томазо Кампанелла. У цьому столітті Ніколо Макіавеллі розвинув ідеї про сильної централізованої державної влади в руках єдиного самодержця.
У середньовічній Європі руйнувалися підвалини, і польська знати, звернена однією стороною на Захід, не могла не вдихати вітер змін. Інша ж її сторона, звернена на Схід, бачила величезні простори, населені православним людом, серед яких важко було зустріти європейськи освіченої людини. Все це сприяло зневажливому відношенню шляхти до схизматикам, як називали прихильників грецької православної віри. Можна тільки уявити собі відчуття української шляхти, яка з одного боку могла спостерігати зліт європейської освіченості, а з іншого – відсталість православних священиків, загальна низька культура населення. Права і привілеї, надані польській шляхті королем, залучали велику частину української знаті. Вплив Польщі в українських землях ставало все сильніше.

Посилання на основну публікацію