Вірування східних слов’ян — коротко

Східнослов’янські племена були язичниками, у них не було єдиної релігії. Вони вірили в пантеон богів, схожий з давньогрецьким. У одного племені найбільш шанованим був Ярило (бог сонця), в іншого Перун (бог грому і блискавок), у третього Стрибог (бог вітрів), у четвертого Велес (бог скотарства), у п’ятого Мокоша (бог землеробства).

Також слов’яни вірили і в загробне життя, вважаючи, що померлі перетворюються в духів і захищають будинок, а також своїх нащадків. На відміну від інших язичницьких вірувань, слов’яни облаштовували храми для богів, а поклонялися їм на природі, де встановлювали ідолів. Ці місця називалися капищами. У жертву приносили худобу, а іноді і люди.

Вірування слов’ян не мало окремої касти жерців або священиків. Людей, які, як вони вважали, володіли магічною силою, вони називали – волхви (чарівники). Слов’яни вдавалися при необхідності до їх допомоги, але не шанували їх, як в інших віруваннях.

Посилання на основну публікацію