Вирішення національних і регіональних проблем Росії

Дозвіл конституційної кризи в 1993 р створило передумови для нормалізації становища в Російській Федерації. Проте їх здійснення виявилося утруднено. Ліві фракції Державної Думи блокували законодавчі ініціативи уряду. Тривав спад в економіці, загострювалися соціальні проблеми. Найбільші складнощі викликали міжнаціональні відносини. Виникла загроза, що Росію спіткає доля СРСР.

У регіонах Російської Федерації ще до розпаду СРСР почався підйом національних і суспільно-політичних рухів. Ставилися питання розвитку національних культур, підвищення статусів мов, прав регіонів на землю і її надра, самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Частковий компроміс був досягнутий 31 березня 1992 з підписанням в Москві Федеративного договору. Він значно розширив повноваження суб’єктів Федерації та їх органів влади, однак не вирішив усіх проблем міжнаціональних та федеративних відносин. Татарстан і Чечня не підписали Федеративний договір. Ці республіки, а також Башкортостан, Тува і Якутія (Республіка Саха) скоротили відрахування у федеральний бюджет. У ряді автономних республік були прийняті конституції, в яких затверджувалися верховенство місцевих законів над федеральними та право виходу з Федерації.

Дозвіл конституційної кризи і прийняття нової Конституції частково покращило ситуацію. У 1994 р був підписаний договір «Про розмежування предметів ведення і взаємній делегуванні повноважень між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади Республіки Татарстан». Потім послідувала нормалізація відносин федеральної влади і з більшістю інших суб’єктів Федерації.

Посилання на основну публікацію