Виникнення Європейського економічного співтовариства

Європейці прагнули подолати ті трагічні протиріччя між країнами, які призвели до двох світових воєн. У Західній Європі починався процес європейської інтеграції. У 1949 р було створено Раду Європи – політичне об’єднання західноєвропейських країн, готових дотримуватися демократичних норм у зовнішній і внутрішній політиці.
Перерахуйте основні події в історії франко-німецького конфлікту.
З XIX в. здавався нерозв’язним франко-німецький конфлікт, що приводив до війнам. Країна, терпів поразку у війні, прагнула до реваншу. Переможець користувався ситуацією, щоб принизити і послабити суперника. Після Другої світової війни ситуація могла повторитися, але «план Маршалла» став першою ознакою зворотного: замість виплат репарацій Західна Німеччина отримала допомогу. Потім, за ініціативою французького міністра закордонних справ Робера Шумана, в 1951 р був укладений Паризький договір, що заснував Європейське об’єднання вугілля і сталі – митний союз в кількох галузях. До нього увійшли Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Це об’єднання дозволило країнам-учасницям спільно використовувати ресурси, які довгі роки були яблуком розбрату. Економічна кооперація (співробітництво) дозволила більш ефективно розпоряджатися промисловими потужностями кількох розвинених європейських країн. Це сприяло економічному підйому в них.

Країни, що підписали Паризький договір, стали ядром Загальноєвропейського ринку. У 1957 р в Римі було підписано договір про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), який поширив митний союз на всю економіку країн-учасниць. Учасники ЄЕС також домовилися про спільне регулювання використання атомної енергії. У 1960-1980-х рр. до ЄЕС приєдналися майже всі країни Західної Європи.

Посилання на основну публікацію