Викрадення Єлени Парісом

Раптова зміна в долі Паріса, що став з бідного пастуха троянським царевичем, змусило його забути мрії про щастя, обіцяному Афродітою; богиня сама нагадала йому нарешті про поїздку в Спарту, де жила Єлена. Дочка Зевса і Леди, Єлена, була дружиною спартанського царя Атріда Менелая. Ще в роки першої молодості своїй вона славилася красою по всій Елладі; Тезей з Пирифоем викрали Єлену зі Спарти, але Діоскури Кастор і Полідевк, сини спартанського царя Тіндарея, дружина Леди, звільнили сестру з рук викрадачів і повернули її в дім батька свого. Незабаром у Спарту звідусіль стали стікатися шукачі руки Єлени, і Тиндарей дивувався, кого з них вибрати в зяті; журився він і не знав, що робити: здавалося йому, що коли зробить він вибір, решта женихи, ображені відмовою, піднімуть суперечка і лайка і стануть мстити як йому, так і молодій парі. Тут мудрий Одіссей, цар Ітаки, дав Тиндарею рада – надати вибір самій Єлені, з женихів ж взяти попередню клятву, що вони не тільки не стануть мстити тому, кого діва обере собі в чоловіки, але навіть, при нужді, будуть надавати йому допомогу і захист. Так і вчинив Тиндарей. Женихи дали необхідну клятву, і Олена обрала собі в чоловіки Менелая. Перед смертю Тиндарей передав зятеві владу над Спартою, синам же своїм, Кастор і Полідевк, надав Амікл. Так став Атрід Менелай царем спартанським.

Паріс, за допомогою захисниці своєї Афродіти, побудував біля підніжжя Іди міцний корабель – на тому кораблі збирався він плисти до Греції викрасти Єлену і привезти її в Трою. Любляча і віддана німфа енона, провидя задуми Паріса, плакала і благала його залишитися вдома; але глухий був юнак до її благань. Хоча енона і примирилася зі своєю долею, але не перестала відмовляти Паріса від поїздки в Спарту: Провидів вона, що загибель підготує викрадення Єлени і Парису, і Троє. І провидець Гелен, віщий син Пріама, застерігав брата і пророкував йому нещастя і загибель; але Паріс, спонукуваний Афродітою, що не слухав нічому і, радісний, повний світлих надій, сів на корабель і поплив до берегів прекрасної Еллади. Зі скорботою в серці глянула Кассандра на вітрило відпливаючого корабля і, звертаючись до батька і до всього щозібрався народу, вигукнула: “Горе, велике горе рідній землі і нам, її чадам! Бачу я: полум’ям охоплені святині Илиона, і сини його, розпростерті під поросі, виходять кров’ю; бачу: переможці тягнуть за собою ридаючих дружин і дів – тягнуть їх зі зруйнованої Трої в далеку чужину на ганебне, тяжкий рабство! ” Так вигукувала Кассандра; але зловісним словами її і цього разу ніхто не дав віри.

Під час плавання Паріса на море піднялася страшна буря; але не зніяковів він перед тією бурею, що не втратив відваги і сміливо плив далі до берегів Греції. Пливучи повз береги фессалийской землі, він здалеку бачив високі бійниці Фтіі, батьківщини Ахілла, бачив потім Саламін і Мікени, де жили в той час Аякс і Агамемнон, і прибув нарешті в лаконськи затоку, в який виливає свої хвилі Еврот, ріка Спарти. Тут, при гирлі Еврота, вийшов Паріс на берег і, разом з Енеєм, супроводжували йому з волі матері своєї Афродіти, пішов по долині річки всередину країни. У Амікл відвідали вони Діоскурів, братів Єлени, і були радо прийняті ними. Потім обидва відправилися в Спарту, до царя Менелая. Гідний володар, не відаючи про те, що Паріс хоче викрасти Єлену, зустрів прибульців за порогом свого будинку, дружньо привітав їх і ввів під свою покрівлю. Під час обіду Паріс в перший раз побачив Єлену і підніс їй дорогі дари. Краса Єлени зачарувала його; зі свого боку і Єлена не залишилася байдужою до свого гостя. Незабаром Менелаєві з’явилася потреба їхати на Крит. Чи не передчуваючи ніякої біди, він безтурботно став збиратися в дорогу і перед від’їздом доручив дружині усередині піклуватися про гостях у весь час, поки вони будуть залишатися під дахом його будинку. Лише тільки Минулий відплив, Паріс став переконувати Олену бігти з ним у Трою, в царство батька його Пріама. Олена погодилася і, покинувши будинок чоловіка і малолітню дочку свою Герміону, послідувала за чужоземним юнаків, встигли досконало оволодіти її серцем. Паріс НЕ задовольнився одним викраденням Олени. Перед відплиттям він заволодів безліччю коштовностей, що належали Менелаєві, і переніс їх на свій корабель.

Посилання на основну публікацію