Військові дії навесні і влітку 1942 року

Керівництво Червоної Армії пропонувало І.В. Сталіну навесні 1942 перейти до глибокої обороні, для того щоб вимотати противника. Однак в наказі Сталіна від 1 травня 1942 Червоної Армії було поставлено завдання «добитися того, щоб 1942 став роком остаточного розгрому німецько-фашистських військ і звільнення радянської землі від гітлерівських мерзотників». Одночасно Сталін вважав, що влітку 1942 р німці знову будуть намагатися взяти Москву.

У рідкісні години затишшя між боями солдати в міру можливості покращували свій фронтовий побут. Найбільш аскетичним він був на передовій: в окопах, траншеях і землянках. У речовому мішку солдата зберігалося лише найнеобхідніше: ложка, казанок, кисет для тютюну, бритва, запасна пара онуч, сухарі, листи з дому, фотографії близьких, улюблена книжка. У бліндажах і землянках наводили нехитрий солдатський затишок, обладнали місця для відпочинку і сну. Війна – важка справа, вона виснажувала фізичні і психічні сили людини. Відпочинок, короткий спокійний сон високо цінувалися на фронті.

Більшість солдатів мріяло про нормальну повоєнного життя. Молоді щиро закохувалися. І чимало хороших сімей виникло в армії у роки. Старші люди думали про життя близьких в тилу; про тяготи, які припадали на їх частку. Великою підтримкою були листи і подарунки, які надсилали на фронт. Любили солдати задушевну дружню бесіду, ліричні пісні під гармонь і гітару, виступи бригад артистів, які приїздили з концертами на передову лінію фронту. Солдати писали листи рідним, читали й обговорювали армійські газети, приводили в порядок своє обмундирування. Від організації фронтового побуту багато в чому залежав моральний дух бійця.

Навесні 1942 радянські війська зазнали важкі поразки під Харковом і в Криму. Влітку стратегічна ініціатива перейшла до супротивника. Німецькі війська несподівано нанесли основний удар на південному напрямку – в районі Дону, Кубані, Кавказу та Поволжя. У липні противник взяв Севастополь, окупував Донбас, захопив Майкоп, Краснодар, Армавір, частина Новоросійська. Падіння 24 липня 1942 Ростова-на-Дону означало безпосередню загрозу Сталінграда і Кавказького регіону. Причинами поразок були прорахунки радянського командування у визначенні місця головного удару противника, недооцінка противника, недостатня підготовка і помилки командирів, а також самовпевненість Сталіна.

Посилання на основну публікацію