Відображення життя суспільства в реалістичному мистецтві

У XX в. багато видатних художників слова і пензля, відкидаючи авангардизм, орієнтувалися на реалістичне мистецтво. У той же час характерні для авангардистів пошуки нових форм вплинули на їхню творчість. До таких письменникам, наприклад, відноситься емігрував з Росії В. В. Набоков. Його твори 20-30-х рр. написані російською мовою («Захист Лужина» та ін.), а більш пізні – англійською («Лоліта», «Ада», «Інші береги»).
Багато романи, написані відомими письменниками в першій половині століття, відносяться до жанру «фамільних» епопей. Але долі їхніх героїв не замикалися у сфері особистого, а розгорталися на тлі характерних для тієї чи іншої епохи соціальних потрясінь. Така «Сага про Форсайтів» Дж. Голсуорсі (Англія).
Після Першої світової війни в літературу прийшли письменники, темою творчості яких стала драма так званого «втраченого покоління», чия молодість була покалічена війною. Цьому поколінню були присвячені романи німця Е. М. Ремарка «На західному фронті без змін» і «Три товариші», американця Е. Хемінгуея «Фієста» і «Прощавай, зброє».
Після Першої світової війни інтенсивно розвивалося кіномистецтво. У 20-ті рр. широко демонструвалися німі фільми різних жанрів: сентиментальні за участю М. Пікфорд, романтичні з Г. Гарбо, комедійні з Ч. Чапліном, ковбойські з голлівудськими кіногероями. У 30-і рр. їх змінили звукові фільми з новими кінозірками. У рік початку Другої світової війни вийшли в прокат американські фільми «Віднесені вітром» і «Грозовий перевал», досі не сходять з екрану.

Трагедію розтерзаної націонал-соціалістами Німеччини глибоко переживали опинилися в еміграції письменники-антифашисти. Так, типова доля єврейської сім’ї в гітлерівській Німеччині була описана в романі Л. Фейхтвангера «Сім’я Оппенгейм» («Сім’я Опперман»). У пошуках відповіді на нагальні питання сучасності багато німецьких письменники зверталися до історії. Л. Фейхтвангер створив трилогію, головним героєм якої став римський історик I в. н. е. Йосип Флавій, Г. Манн – дилогію про французького короля Генріха IV і епосі релігійних воєн, його брат Т. Манн – тетралогію на біблійний сюжет «Йосип і його брати».
Після Другої світової війни багато діячів культури звернулися до теми людини, покаліченого війною і фашизмом. Цей мотив тривалий час був провідним у творчості німецького письменника Г. Бьолля («Більярд о пів на десяту» та ін.), В італійському кіномистецтві неореалізму з його пронизливими сюжетами з життя маленької людини. В отримав популярність романі-антиутопії англійського письменника Дж. Оруелла «1984» майбутнє було представлено в образі тоталітарного суспільства, заснованого на фізичному і духовному насильстві.

Посилання на основну публікацію