Відносини з країнами СНД

Всередині СНД в 1992-1993 рр. вдалося зупинити запеклі збройні конфлікти між Республікою Молдова та невизнаною державою на її території Придністровської ресггублікой, між Грузією і невизнаними республіками на її території Південної Осетії і Абхазії. Між ворогуючими сторонами розмістилися російські миротворчі сили.

Одночасно велася повсякденна робота по збереженню взаємовигідних економічних зв’язків, налагодженню двосторонніх зв’язків, створенню загального правового поля (проблеми громадянства, отримання пенсій, вирішення майнових питань і т. П.). У взаємовідносинах з країнами Прибалтики, крім економічних питань, важливе місце займала проблема захисту інтересів російськомовного населення.

Темпи розмежування і національного самовизначення на пострадянському просторі явно випереджали процес інтеграції та зближення. Багато нових держави хотіли модернізувати свої країни за західноєвропейським зразком. Однак колишні радянські республіки (крім країн Балтії) за весь період суверенного існування реально наблизилися лише до країн «третього світу».

Усередині Співдружності йшов процес формування різноспрямованих коаліцій, притому без участі Росії. В якості потужного чинника відцентрового властивості на просторі СНД почав діяти авторитет Європейського Союзу як відбувся і розвивається інтеграційного блоку. Багато політичні еліти країн СНД прагнули приєднатися до Євросоюзу.

У травні 1992 р в Ташкенті шість країн СНД (Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан) підписали Договір про колективну безпеку. У тому ж році почалося виведення російських військ з країн ближнього зарубіжжя. Деякі країни (Таджикистан, Грузія, Молдова), де розгорілися військові конфлікти, погодилися залишити на своїй території російські військові бази в якості миротворчих сил.

У 1996 р Е.М. Примаков оголосив пріоритетом зовнішньої політики Росії ближнє зарубіжжя – країни СНД. У травні 1997 р Росією було взято курс на створення союзної держави з Білоруссю. Однак реального зближення двох республік не відбулося через розбіжність економічних моделей і розбіжностей з питання про форму об’єднання.

Характер і долю СНД багато в чому визначали російсько-українські відносини. Після багаторічних переговорів 31 травня 1997 Росія і Україна підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство. Росія визнала Україну в кордонах 1954 з півостровом Крим у складі республіки, Чорноморський флот був поділений, російський флот відтепер базується в Севастополі на правах оренди.

Посилання на основну публікацію