Відносини СРСР з провідними індустріальними країнами Заходу

Роки зниження напруженості із західними країнами змінювалися небезпечними моментами взаємного протистояння. Влітку 1953 між СРСР і США було досягнуто компромісу, результатом якого стало підписання перемир’я в Кореї.

Після того як з СРСР повернулися додому німецькі і японські військовополонені, Радянський Союз встановив дипломатичні відносини з ФРН (вересень 1955) та Японією (жовтень 1956). Було заявлено про готовність після підписання мирного договору розглянути питання про повернення Японії двох островів Курильської гряди: Хабомаї та Шикотан. Але в 1960 р СРСР відмовився від цієї заяви у зв’язку з підписанням японо-американського договору.

ОВД і НАТО протистояли один одному насамперед у Європі. У 1955 р вдалося домовитися про виведення іноземних військ з .Австріі за умови її постійного нейтралітету. Головну складність представляв німецький питання, а його символом став Західний Берлін. Тут знаходилися збройні сили США, Англії, Франції. Між Східним Берліном, столицею НДР. і Західним Берліном діяло вільне повідомлення, що використовували розвідувальні та пропагандистські служби всіх шести держав.

В кінці 1950-х рр. відносини СРСР і США, здавалося, почали поліпшуватися. Важливим моментом стало скорочення Радянських Збройних Сил більш ніж на 2 млн осіб. Одночасно в СРСР пройшли випробування міжконтинентальних балістичних ракет, що вперше в історії робило вразливою територію США. Влітку 1953 в СРСР була створена воднева бомба. Можливість відповідного радянського ядерного удару ставала важливим зовнішньополітичним чинником.

Восени 1959 Н.С. Хрущов вперше прибув до США на «ТУ-114», новітньому радянському літаку, що теж мало політичний сенс. Він пробув там 12 днів, зустрічаючись з різними групами американців. Прямота і відвертість радянського лідера, що не виключає різкого полемічності, в цілому справили гарне враження. У США побачили живу людину, який заявляв, що протиборство сторін треба вирішувати іншими методами, перенісши їх в область економічного змагання. Було погоджено, що глави чотирьох великих держав зустрінуться в Парижі в травні 1960

Але 1 травня 1960 в небі над Свердловськом був збитий ракетою американський літак-розвідник «У-2», що виконував політ з Пакистану до Норвегії через територію СРСР на великій висоті. Президент США Д. Ейзенхауер взяв на себе відповідальність за політ «У-2». СРСР вимагав офіційного вибачення, якого не отримав. Зустріч в Парижі не відбулася.

Восени 1960 Хрущов прибув до Нью-Йорка на теплоході для участі у щорічній сесії Генеральної Асамблеї ООН. Микита Сергійович провів у Нью-Йорку більше трьох тижнів, виступивши з новими мирними ініціативами. Але конфронтація у відносинах СРСР і США зберігалася. У червні 1961 майже безрезультатно закінчилася зустріч Хрущова з новим президентом США Д. Кеннеді у Відні. Домовилися лише встановити прямий телефонний зв’язок між Кремлем і Білим домом.

Новим витком напруженості стало зведення в ніч з 12 на 13 серпня 1961 Берлінської стіни – смуги укріплень, відокремила Західний Берлін від іншої частини НДР. Пізніше загородження змінилися бетонною стіною, що простягнулася на 162 км (45 км в межах міста). Цими заходами вдалося призупинити відтік населення НДР на Захід і щоденні поїздки жителів Західного Берліна в Східний за більш дешевими продуктами.

Кульмінацією «холодної війни» прийнято вважати «Карибська криза» 1962 Влітку 1962 на Кубу доставили радянські ракети «земля – ??земля». 22 жовтня військові кораблі США встановили блокаду острова. Протягом декількох днів світ був на межі ядерної війни.

На Кубу вилетів А.І. Мікоян із завданням утримати від необдуманих кроків кубинських керівників і радянських військових. Війни вдалося уникнути завдяки компромісу між главами держав СРСР і США. Радянські ракети були виведені з Куби у відповідь на обіцянку CILLA, відмовитися від агресії проти цієї країни і ліквідувати американські ядерні ракети в Туреччині.

Після Карибської кризи СРСР та інші ядерні держави 5 серпня 1963 підписали в Москві договір про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космосі і під водою. До договору пізніше приєдналося понад 100 держав. Але після вбивства Кеннеді (листопад 1963) і відставки Хрущова цей процес був перерваний.

Посилання на основну публікацію